Дипломная работа: Ідентифікація автомобільних причепів та митне оформлення

2.2 Аналіз видів експертизи автомобільних причепів

Експертиза є доволі специфічним видом діяльності, який з ускладненням технологій, розвитком науки і техніки, і, як наслідок, розширенням і ускладненням кола об’єктів, які фігурують у різних видах правовідносин має дедалі частіше застосовуватись для встановлення або уточнення певних фактів, обставин.

Відповідно до ускладнення об’єктів, якими люди оперують у різних видах своєї діяльності, а також до того, що правопорушники останнім часом все більше застосовують інтелектуальні методи для прикриття своєї діяльності, розширюється сфера діяльності митних органів, яка об’єктивно обумовлює використання спеціальних знань під час виконання ними своїх функцій.

На сьогоднішній день, враховуючи шалені темпи зростання кількості автомобільних причепів, вагоме місце займає автотоварознавча експертиза. Крім того, автомобільна індустрія все більше і більше використовує нові технології у виробництві та в оснащенні транспортних засобів. При таких темпах розвитку експерт зобов’язаний опрацьовувати величезну кількість інформації, здобувати нові навики та використовувати їх в роботі. Також в автотоварознавчій експертизі значне місце займає оцінка транспортних засобів. З метою полегшення даної діяльності друкується велика кількість періодичних видань, спеціальної технічної літератури, а також створюється програмне забезпечення для оперативної обробки інформації про стан та характеристики даного виду транспорту.

Експертиза автомобільних причепів на сьогодні посідає важливе місце у процесі просування їх на ринок. Експертиза застосовується від початку виробництва (при сертифікації, аналіз вимог споживачів) до постачання (експертиза при прийманні) та безпосереднього використання (експертиза при постановці на облік та технічний огляд в органах автоінспекції).

Виходячи з призначення експертизи транспортних засобів, у тому числі автомобільних причепів можна виділити декілька її видів, що відрізняються між собою метою, умовами проведення та документальним оформленням. Товарознавча, санітарно-епідеміологічна, екологічна та судова – це види експертизи, що найчастіше застосовуються для автомобільних причепів. Товарознавча експертиза є основною, а всі інші види як правило її доповнюють.

Експертизу проводять наукові підприємства, організації чи громадяни експерти, які мають право на таку діяльність згідно з Порядком проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2004 №12 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2004 за №110/8709.

Експерти незалежні від розробника, виробника, постачальника, продавця і власника засобів технічного обслуговування і ремонту (ЗТОІР) фінансово й організаційно, не є розробниками експертованих ними ЗТОІР, мають для експертування кваліфікацію з питань проведення науково-технічної експертизи, зокрема, у сфері експлуатаційних вимог безпеки до технічного стану КТЗ, вимог до ЗТОІР.

Висновок науково-технічної експертизи, який оформляють на бланку експерта (окрім фізичних осіб), затверджує їхній керівник (заступник керівника). Фізичні особи підписують висновок експерта особисто.

У такому висновку експерти зазначають про їхнє право на проведення експертизи та реквізити державного свідоцтва на право проведення експертизи: серію, номер, дату видачі, сферу науково-технічної діяльності, дату, до якої це свідоцтво чинне. Експерти, які мають право на проведення експертизи без додаткової акредитації (без свідоцтва), зазначають це у висновку експерта. [13]

Експертизу, залежно від походження КТЗ, виконують з урахуванням вимог національних і/чи міжнародних стандартів, Правил ЄЕК ООН, Директив ЄС, згідно з якими КТЗ виготовлено, а також вимог експлуатаційної, ремонтної документації виробника КТЗ, інформаційного забезпечення виробника КТЗ, протоколів випробувань, за результатами яких затверджено тип КТЗ. У разі наявності розбіжностей чи суперечностей у цих документах – до уваги беруть вимоги до ЗТОІР, визначені за методами випробувань КТЗ, застосованих у процесі затвердження типу КТЗ.

Установлюють відповідність ЗТОІР вимогам законодавчих актів, нормативних документів щодо повноти, достовірності і доступності інформаційного забезпечення ЗТОІР для користувача.

Визначають класифікаційні ознаки ЗТОІР для занесення їх до Реєстру ЗТОІР.

У разі застосування передбачених виробником ЗТОІР невнормованих методів вимірювань для визначення технічного стану КТЗ експерт установлює адекватність цих методів вимогам нормативних документів за точністю визначення характеристик КТЗ.

Критерієм адекватності стендових вимірювань ефективності гальмування КТЗ є значення гальмового шляху, установлене методом дорожніх випробувань за вимогами національного стандарту ДСТУ 3649–97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю». Цей критерій стосується КТЗ, яких виготовлено не раніше 1988 року.

Результати експертизи (позитивні чи негативні) оформляють висновком експерта.

З вище викладеного матеріалу можна зробити висновок, що науково – технічна експертиза відіграє важливу роль у питаннях визначення технічного стану транспортних засобів, а саме автомобільних причепів.

Що ж стосується ЗТОІР, то дані про обслуговування транспортних засобів, у тому числі причепів використовуються експертами для визначення митної вартості.

Нині в Україні існують наступні методи товарознавчої експертизи автомобільних причепів:

1. Метод криміналістичного дослідження ідентифікаційних номерів. Метою проведення даного виду експертизи є встановлення відповідності стандарту номерів кузова та шасі досліджуваного причепа. Експертизу проводять за наступною схемою:

Ø  огляд транспортного засобу;

Ø  ідентифікація кольору лакофарбового покриття;

Ø  встановлення року випуску причепа;

Ø  виявлення ознак, за якими можна оцінити зміни номера кузова;

Ø  виявлення ознак, за якими можна оцінити зміни номера шасі.

2. Метод визначення залишкової вартості ТЗ вузлів та агрегатів. Метою застосування даного методу є визначення вартості ТЗ з врахуванням стану споживчого ринку, строку експлуатації, пробігу, технічного стану, природного та морального зносу, комплектності й додаткового обладнання причепа.

Технологія проведення експертизи здійснюється наступним чином:

-  визначається середньостатистична (розрахунково-довідкова) вартість ТЗ, та дійсна залишкова (реально-реалізаційна) вартість ТЗ, середня залишкова вартість;

-  визначається ринкова ціна на ТЗ з даних довідкової літератури (пропозиційна, що залежить від кон'юнктури моделей ТЗ на місцевих ринках України, з врахуванням їх комплектування та додаткового обладнання).

-  проводиться вартісне збільшення ціни ТЗ при оновленні (заміні) його деталей на нові з експлуатаційних, аварійних чи інших причин;

-  проводиться вартісне збільшення ціни при додатковому обладнанні досліджуваного ТЗ;

-  визначається відсотковий показник залишкової вартості окремих деталей, вузлів, агрегатів.

3. Метод розрахунку величини витрат. Метою даного методу є визначення величини витрат потрібних на відновлювальний ремонт ТЗ пошкодженого в результаті дорожно-транспортної пригоди чи стихійного лиха або іншого аварійного пошкодження, або додаткової втрати товарної вартості

За допомогою даного методу визначають:

w  розмір матеріального збитку, за умов доцільності відновлення пошкодженого ТЗ;

w  калькуляцію ремонтно-відновлювальних робіт, які складаються на основі результатів технічного огляду ТЗ;

w  розрахунковий відсоток експлуатаційного зношення для деталей автомобільних причепів;

w  кількість та вартість ремонтних матеріалів.

4. Метод визначення втрати товарної вартості ТЗ. Метою застосування даного методу є визначення рівня втрати товарної вартості, пов`язаної із пошкодженням ТЗ, погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду, зниженням міцності (довговічності) його окремих деталей, вузлів і агрегатів. Метод визначає:

– причини втрати товарної вартості (ВТВ) ТЗ;

– у яких випадках не вираховується ВТВ;

– порядок розрахунку ВТВ.

Криміналістичне дослідження ідентифікаційних номерів на деталях і вузлах транспортних засобів проводиться по загальній схемі діагностичних криміналістичних досліджень об'єктів і складається з таких етапів: загальний огляд причепа; детальне дослідження ідентифікаційних номерів і фіксація його результатів; оформлення акту експертизи (спеціального дослідження).

Санітарно-епідеміологічна експертиза на причіп, а саме у складі вантажного автомобіля, який буде використовуваний для перевезення продовольчих товарів або сировини, проводиться органами Державної санітарно-епідеміологічної служби, їхніми установами. По закінченню проведення експертизи оформлюється санітарний паспорт. Метою експертизи є комплексне вивчення транспортного засобу, з метою виявлення можливих небезпечних факторів, встановленні відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм – в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини. Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, розроблений відповідно до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про метрологію та метрологічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 №1218 «Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України» (із змінами) [16]. Основними методами санітарно-епідеміологічної експертизи транспортних засобів є аналітичний; вимірювальний; експертно-органолептичних вимірювань безпеки.

Екологічний контроль автомобільних причепів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.95 №198 «Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон». Також інформуємо, що автомобільні причепи при в'їзді на митну територію України підлягають обов’язковому контролю службою міжнародних автомобільних перевезень (СМАП) в пункті пропуску відповідно до Тимчасового порядку проведення контролю вагових параметрів транспортних засобів при переміщенні через міжнародні та міждержавні пункти пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженого наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.03.08 №212/273) [17].

Виконання судових автотоварознавчих експертиз та досліджень проводяться спеціалістами, які мають кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «Визначення вартості автомототранспортних засобів та розміру матеріального збитку, заподіяного їх власнику», згідно з Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.97 №285/7.

Товарознавча експертиза автомобільних причепів використовуються для судового висновку, їх товарознавчої оцінки в науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України, науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах Міністерства внутрішніх справ України, на підставі наданої ліцензії суб'єктами підприємницької діяльності та іншими підприємствами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень з метою встановлення відповідності стандарту ідентифікаційних номерів ТЗ, визначення ВТВ причепів, визначення вартості ТЗ з урахуванням стану споживчого ринку, строку експлуатації, пробігу, технічного стану, природного та морального зносу, комплектності й додаткового обладнання причепа, визначення величини витрат потрібних на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобільного причепа.

Проаналізувавши види експертиз автомобільних причепів, можна зробити висновок, що головною експертизою автомобільних причепів є товарознавча експертиза, яка в свою чергу об’єднує різні методи дослідження для поставлених цілей. Вагому роль займає санітарно-епідеміологічна експертиза, яка є досить необхідною для здійснення перевозок товарів.

2.3 Розробка алгоритму ідентифікаційної експертизи автомобільних причепів

Термін «ідентифікація» (від лат. – ототожнювати) визначається як ототожнення, прирівнення, порівняння дечого з чимось. При ідентифікаційній експертизі автомобільних причепів встановлюється збіжність досліджуваних транспортних засобів – аналогам, які мають ту ж сукупність споживчих властивостей чи опису транспортних засобів на маркуванні, товаросупровідних та нормативних документах.

Згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 27.04.2004 р. №1335, ідентифікація – визначення відповідності показників таких, як: тип, модель, версія, рік його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, тощо, встановленим у нормативній та технічній документації виробника транспортних засобів, а також визначення відповідності з метою сертифікації. Недоліком цього визначення є те, що діяльність ідентифікаційної експертизи звужується до процедури з метою сертифікації, а ідентифікуючі критерії – до вимог нормативної та технічної документації. Однак в нормативній і технічній документації, а також на маркуванні не завжди наводяться вимоги, які можна використати з метою ідентифікації.

Ідентифікаційній експертизі автомобільних причепів притаманні такі функції:

1) Показова – яка ототожнює представлений транспортний засіб з конкретним найменуванням, гатунком, маркою, типом.

2) Інформаційна, яка доводить інформацію до суб'єктів ринкових відносин.

3) Підтверджувальна відповідність характеристики транспортного засобу інформації, яку зазначено на маркуванні та/чи в товаросупровідних документах, тобто справжність даного транспорту.

4) Управлінська, яка є одним з елементів системи якості транспортних засобів.

Управлінська функція ідентифікації регламентується міжнародними стандартами (МС) ІSО серії 9000. У міжнародній практиці ідентифікація розглядається як один з елементів системи якості на виробництві, а також як дія щодо управління матеріалами (сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими виробами та ін.) та продукцією з метою встановлення відповідності (чи невідповідності).

Залежно від призначення розрізняють такі види ідентифікаційних експертиз транспортних засобів, у тому числі і автомобільних причепів – асортиментна, якісна і партіонна.

Асортиментна (видова) ідентифікація – встановлення відповідності найменування автомобільних причепів їх асортиментній характеристиці, яка обумовлює пред'явлені до нього вимоги. Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності транспортного засобу при усіх видах оціночної діяльності, але особливе значення вона має при товарознавчій експертизі та сертифікації.

Якісна (кваліметрична) ідентифікація – встановлення відповідності вимогам якості, які передбачені нормативною документацією. Цей вид ідентифікаційної експертизи автомобільних причепів дозволяє виявити відповідність критеріїв та параметрів, які вказані на маркуванні та/чи в супровідних документах.

Партіонна ідентифікаційна експертиза – визначення належності представленої частини автомобільних причепів (одиничних екземплярів) конкретній виробничій партії транспортних засобів. Складність полягає у тому, що в більшості випадків відсутні чи не досить надійні критерії для ідентифікації. Серед транспортних засобів, а саме автомобільних причепів маркування, яке ідентифікує конкретну виробничу партію, застосовується для усіх видів причепів за класифікацією, шляхом впресовування закодованих відомостей на раму чи шасі у вигляді номерів, VІN коду.

Виходячи з методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, пропонуємо наступний алгоритм ідентифікаційної експертизи автомобільних причепів (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Алгоритм проведення ідентифікації автомобільних причепів

Огляд автомобільного причепа проводиться після перевірки реєстраційних документів на нього. Визначається колір лакофарбового покриття і порівнюється з кольором, вказаним у технічному паспорті, звертається увага на можливе перефарбування транспортного засобу. Якщо є ознаки перефарбування, встановлюється первинний колір причепа. Далі встановлюється рік випуску.

У процесі огляду номерних площадок визначається, залежно від року випуску транспортного засобу, місце, де повинен розташовуватися номер і де він фактично знаходиться. При наявності на транспортному засобі дублюючого номера аналогічно перевіряється і цей номер.

Далі перевіряються загальні вузли причепа на надійність кріплення деталей, точність їх встановлення, придатність до використання; відбувається замір зазорів, знімаються загальні габарити причепа на відповідність техпаспорту. Також експерт особливу увагу звертає на колеса та шини, які повинні відповідати ГОСТ 5513–86 (Шины пневматические для грузовых автомобилей, автоприцепов, автобусов и троллейбусов. Технические условия). Заключним етапом є перевірка електрообладнання, яке повинно відповідати ГОСТ 3940–84 (Электрооборудование автотранспортное. Общие технические условия) [19].

Визначення типу, моделі, версії автомобільного причепа, року його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, тощо провадиться на основі даних виробника. Визначальним при цьому є ідентифікаційний номер VIN-код.

Структура і зміст VIN-коду транспортних засобів, у тому числі автомобільних причепів, визначаються міжнародним стандартом ISO 3779–1983, гармонізованим з державним стандартом України ДСТУ 3524–97, і включає міжнародний код виробника транспортного засобу (перші три символи), описову (подальші шість символів) і розпізнавальну частини (останні вісім символів).

У разі визначення VIN-коду автомобільного причепу вищезазначеними стандартами передбачено використання арабських цифр і великих букв латинського алфавіту (за винятком букв: «I», «O», «Q»).

Ідентифікаційні номери наносяться на нероз'ємних складових кузова або шасі і на спеціально виготовлених номерних табличках (шильдиках). У країнах, де застосування міжнародного стандарту ISO 3779–1983 є не обов'язковим або частково обмеженим, кодування номерів кузова може бути з відхиленням.

У разі механічних і корозійних пошкоджень, знищення ідентифікаційного номера, номерних табличок, установлення типу, моделі, версії, року виготовлення, за VIN-кодом, а також визначення вартості причепа та його складових провадиться після відповідного експертного дослідження зазначених номерів на предмет їх автентичності [17].

Тип і модель автомобільного причепа визначаються за міжнародним кодом виробника, за описовою частиною ідентифікаційного номера (1–9 позиції VIN-коду) та за реєстраційними документами країни-виробника.

Перші три символи VIN-коду визначають географічну зону, коди країни і виробника. Якщо виробник виготовляє менше ніж 500 автомобільних причепів за рік, то третій символ VIN-коду зазначається цифрою «9», а виробник визначається подальшими трьома символами.

Літеро-цифрові позначення в описовій частині VIN-коду (4–9 позиції) містять кодовані дані про тип причепа, його конструкцію, тип кузова, призначенням, тощо.

Сукупність знаків з першої до дев'ятої позиції VIN-коду причепа дає змогу визначити марку і модель.

Позначення, які виконуються на панелях кузовів причепів на прикріплених до них елементах, означають їхні моделі і модифікації та мають вид символів «XL», «GL», «SL» «SRDT» тощо, і можуть сприяти ідентифікації транспортних засобів, але не є визначальними з огляду на можливість їхньої заміни.

Визначення року виготовлення причепа здійснюється на підставі даних його виробника, які зазначаються в ідентифікаційному номері.

У разі визначення року виготовлення автомобільного причепа необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779–1983 виробники транспортних засобів зазначають у VIN-коді або календарний або модельний рік виготовлення транспортного засобу, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандарт ISO 3779–1983 розроблений для кодування модельних років виготовлення причепів і регламентує використання символів при кодуванні (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Встановлення модельного року виготовлення причепа за описовою частиною VIN – коду

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків VIN-коду). За рік виготовлення причепа приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). Якщо календарну дату виготовлення визначити неможливо, то за основу приймається модельний рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером з урахуванням календарної дати першої реєстрації (день, місяць, рік).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7