Дипломная работа: Процес виробництва, виходу продукції соняшнику та визначення її собівартості у СГ ТОВ "Хлібопродукт"

Як бачимо з наступної таблиці 2.6 відхилення валового збору соняшнику склало 2939,4 ц, за рахунок посівної площі відхилення склало 1377 ц, а за рахунок урожайності 1562,4 ц. Майже по усім культурам відхилення валового збору було більшим за рахунок урожайності, окрім ячменю.

Таблиця 2.6. Розрахунок впливу факторів на зміну валового збору окремих культур

Собівартість є одним з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.

Визначення собівартості різних видів продукції (робіт, послуг) ґрунтується на загальних для планування і обліку принципах і знаходить своє відображення в єдності об'єктів калькуляції, статей витрат і методики їх розподілу. Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства є в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення і підвищення матеріальної зацікавленості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

У таблиці 2.7 розглянемо склад і структуру собівартості продукції сільського господарства за статтями витрат в СГ ТОВ «Хлібопродукт». Як бачимо, в 2005 році найбільшу питому вагу в структурі собівартості займає насіння – 23,4%, або 712,7 тис.грн. У 2006 і 2007 роках найбільшу питому вагу в структурі собівартості займають мінеральні добрива і витрати на оплату праці, а саме 358,2 2550 тис.грн. відповідно, або 15,2% і 53,1%.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємства на принципах госпрозрахунку, є рентабельність. У процесі госпрозрахункової діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить, що підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує затрати на її виробництво та отримує прибуток як головний засіб розширеного відтворення. Для кількісного виміру рентабельності в цілому по сільськогосподарському підприємству, окремим галузям та видам продукції і використовують рівень рентабельності, який показує величину прибутку на 1 грн затрат і характеризує ефективність їх використання у поточному році.

У результаті господарської діяльності підприємства одержують дохід, що є частиною вартості продукції після вирахування витрат на її виробництво. Чистий дохід, створений у сільському господарстві поділяється на централізований дохід держави і підприємства. Маса створеного в сільському господарстві чистого доходу, що реалізуються підприємством і набуває форми прибутку, визначає його госпрозрахункову рентабельність [30].

Прибуток господарства − це реалізована частина їх чистого доходу. Тому маса прибутку не повністю відображує їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції й структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації [46].

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей господарства у цілому, недостатньо визначити величину прибутку. Необхідно зіставити її з виробничими витратами за допомогою такого показника як рівень рентабельності. Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він визначається в цілому по господарству − це сукупний рівень рентабельності, а також за даними річного звіту визначається рівень рентабельності виробництва певного виду продукції, окремої культури або галузі підприємства.

Рівень рентабельності залежить, по-перше, від маси одержаного прибутку, по-друге, від собівартості продукції, обсягу застосовуваних фондів та оборотних засобів. У свою чергу на величину прибутку впливають рівень закупівельних цін та собівартість продукції. В останній час всі фактори, які визначають рівень рентабельності змінювались неоднозначно: одні з них вели до підвищення рентабельності, інші до їх зниження. Розглянемо динаміку рівня рентабельності в СГ ТОВ «Хлібопродукт»

Таблиця 2.8. Рівень рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції СГ ТОВ «Хлібопродукт»

Розглянувши дану таблицю можна сказати що у 2006 році неприбутковими були реалізація товарів та реалізація робіт і послуг, збиток становив 8,7 та 6,3 тис.грн. відповідно, а їх рівень рентабельності склав -32,0 і -9,5% . У 2007 році неприбутковим виявилося виробництво ячменю і кукурудзи на зерно, збиток становив 132,2 та 121,9 тис.грн. Взагалі підприємство є прибутковим, у 2006 і 2007 роках всього по господарству він становив 665 і 1528,4 тис.грн.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16