Дипломная работа: Проблеми формування соціального захисту на сучасному етапі

3) законодавство, яке засвідчило запровадження нових підходів до соціального захисту окремих категорій громадян (наприклад, прийняті 2005 року Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей");

4) законодавство, що врегулювало деякі питання матеріального забезпечення діяльності та соціального захисту представників окремих професій (продовженням лінії держави на визначення основних питань матеріального забезпечення та встановлення спеціального соціального захисту щодо представників окремих професій стало прийняття Закону України "Про правові засади цивільного захисту", "Про підвищення престижності шахтарської праці").

Більшість прийнятих у четвертому періоді актів законодавства ґрунтувалися на нових підходах і за своєю суттю стали поступальним кроком у розвитку системи соціального захисту та соціального забезпечення, а також впровадили нові форми соціального захисту.

Отже, формування системи соціального захисту в Україні відбувалося у чотири періоди, своєрідністю яких є основа радянської законодавчої системи із поступовим переходом до європейського рівня. В свою чергу, слід зазначити що, умовним завершенням у сьогоденні буде застосування нової пенсійної реформи, яка узагальнить, оптимізує та з координує законодавчу колізію прийнятих законів та їх змін на протязі періоду незалежності України і буде основним кодексом нормативно-правового критерію у галузі соціального захисту.

Соціальний захист - це державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення.

Вивчення соціального захисту представило організаційно-правову структуру у вигляді чотирьох-рівневої системи [10, с.35-41]:

1) рівень державного управління містить заходи та дії глобального характеру, спрямовані на управління соціальним захистом усього населення України, визначає загальну лінію розвитку соціального захисту населення;

2) рівень галузевого управління - являє собою соціальний захист за професійною ознакою, включає мережу відомчих соціальних установ, де заходи носять прикладний характер;

3) рівень регіонального управління - включає заходи щодо соціального захисту населення, які враховують регіональну специфіку, природні умови, соціально-економічне розміщення продуктивних сил, етнічно-національні фактори та містить конкретні регіональні програми соціального захисту населення, що узгоджуються з державними;

4) місцеве управління соціальним захистом - включає заходи, спрямовані на реалізацію соціального захисту на рівні міст і районів, що носять винятково прикладний характер.

Державна соціальна політика на загальнонаціональному рівні реалізується за допомогою державних органів соціального захисту. До законодавчих органів відносяться Президент України, Верховна Рада, комітети Верховної Ради України з питань соціальної політики і праці, зі справ пенсіонерів, ветеранів і інвалідів. Безпосереднє управління соціальним захистом населення України здійснюється за допомогою виконавчих органів державного рівня: Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики, Рада у справах інвалідів при КМУ, Управління з питань соціальної політики при КМУ та ін.

Галузеве управління соціальним захистом здійснюється міністерствами і відомствами України. Органи соціального захисту представлені профспілками, компетенція яких поширюється на підприємства галузей. Заходи щодо соціального захисту працівників знаходяться в компетенції підприємств і регулюються за допомогою колективних трудових договорів.

Основною задачею регіонального управління соціальним захистом є реалізація державної соціальної політики в окремих адміністративно-територіальних одиницях України. Для цього в структурі органів місцевого самоврядування створені відділи і управління по соціальному захисту населення.

Місцеве управління соціальним захистом населення діє в рамках регіонального. Система органів управління складається з районних і міських установ соціального захисту, аналогічних за змістом регіональним органам. Місцевий рівень є останнім у вертикалі системи соціального захисту населення і виконує специфічну роль сполучної ланки між об'єктом соціального захисту - населенням - і всією системою соціального захисту.

До основних елементів системи відносять:

встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);

утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;

соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян і т. ін.);

надання необхідної медичної допомоги;

соціальне страхування тощо.

Система соціального захисту в Україні включає (Рис.1.1):

система соціального страхування: пенсії; допомога по безробіттю; система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини;

універсальні системи: програма допомоги сім‘ям із дітьми; державні програми дотацій і житлових субсидій; допомога на поховання; державна система охорони здоров‘я; державна система освіти.

соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС [20, с.64];

система соціальних допомог: цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті); соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів).

Рисунок 1.1 Система соціального захисту

соціальний захист через недержавні організації: соціальна допомога з фондів підприємств.

Система соціального захисту населення складається з:

соціального страхування;

соціальної допомоги;

соціальних гарантій;

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе [17, с.63-75]:

пенсійну систему;

соціальне страхування на випадок безробіття;

соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

соціальне страхування від нещасних випадків.

Витрати на соціальний захист залежать від можливостей економіки. В країнах з ринковою економікою склалася троїста система фінансування соціальних програм, суб'єктами якої виступають держава, роботодавці та одержувач соціальних виплат. Вирішення питання про фінансування соціальних програм виявляється надзвичайно важливим з точки зору рівня заробітної плати, тому що дає змогу приєднувати до неї кошти, які витрачаються централізовано із суспільних фондів споживання.

Отже, загальна характеристика системи соціального захисту населення України дає змогу зрозуміти ланкову структуру, зміст та принципи діяльності соціально-державної сфери.

В умовах незалежної держави створення національної системи соціальних гарантій має першочергове значення. Основні принципи такої системи закладені в Конституції України, де зазначено, що громадяни України мають право [21, с.115]:

на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;

на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового, встановленого законодавством;

на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного усім громадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно; наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності;

на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом [1].

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійна система охоплює непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищення до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам.

Законодавством передбачено впровадження трирівневої пенсійної системи, яка розширить можливості для підвищення добробуту людей та економічного зростання в Україні.

Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності і субсидування і здійснення виплати пенсій та надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах накопичення коштів у Накопичувальному фонді, які обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що буде доповненням до пенсійних виплат з І та ІІ рівнів.

Пенсійна система доповнюється системою пільг, компенсацій, гарантій, програмою житлових субсидій та іншими видами державної соціальної допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім’ям з дітьми тощо.

Законодавча база системи соціального захисту населення охоплює не лише пенсійне забезпечення, але й медичне, соціальне страхування, сферу зайнятості, соціальну політику, тощо, в яких береться до уваги [28, с.167]:

основні категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи;

соціальних та економічних прав інвалідів;

юридичні механізми відновлення прав та надання соціального захисту жертвам політичних репресій;

концептуальні засади соціального захисту осіб, уражених ВІЛ/СНІД;

принципи та пріоритети державної політики у сфері соціального захисту молоді;

ветеранів війни як групу, що перебуває під особливим соціальним захистом;

порядку визначення і встановлення межі малозабезпеченості як перехідного державного соціального стандарту для непрацездатних громадян;

комплексне регулювання питань щодо державної підтримки інвалідів, спрямованої на відновлення їх соціальної, побутової і трудової активності;

встановлення прожиткового мінімуму передбачене Конституцією України;

питання щодо порядку визначення обсягу (розміру) і встановлення державних соціальних стандартів та соціальних гарантій.

Перелік та коротка характеристика (за основними цільовими групами, сферою регулювання, метою прийняття, значенням та актуальністю) основних актів чинного законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення представлено за допомогою таблиці (див. Додаток А).

Отже, аналізуючи питання законодавчої бази у сфері соціального захисту, варто відзначити, про значну кількість нормативно-правових актів, які регулюють спільні питання державних гарантій, соціальних допомог, пенсійного забезпечення та соціального страхування. Але поруч з тим є ряд питань, що не охоплює повністю законодавство. Це в першу чергу медичне страхування та допомога, реалізація соціальних прав, що задекларовані, але не виконуються.

Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Для непрацюючих пенсіонерів пенсія фактично стає основним джерелом їхнього існування. У зв'язку з цим проблематичним є питання рівня матеріального забезпечення, який має підтримувати пенсія. Відповідно до ст.46 Конституції України, пенсія повинна забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. На жаль, реалії сьогодення такі, що ця вимога Конституції не дотримується державою, у зв'язку із розбіжностями законодавчої бази та рішеннями Верховного суду України по справах пенсійного забезпечення [1].

Рівень і якість пенсійного забезпечення - важлива складова економічного та соціального становища населення країни.

Систему пенсійного забезпечення складають (Рис.2.1):

1) державне пенсійне забезпечення;

2) комерційне пенсійне забезпечення. Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, державні пенсії поділяються на:

а) трудові - за віком; з інвалідності; на випадок утрати годувальника; за вислугу років;

б) соціальні.

Пенсії з інвалідності призначаються особам, які повністю або частково втратили здоров'я, незалежно від того, коли настала інвалідність - у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсії по інвалідності бувають двох видів залежно від причин настання інвалідності:

1) внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

2) внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов'язаних з роботою, наприклад інвалідність з дитинства).

Пенсія за вислугу років є щомісячною виплатою з Пенсійного фонду й інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, порівнянному з минулим заробітком, особам, які мають встановлений законом спеціальний трудовий стаж (вислуги років).

Рисунок 2.1 Система пенсійного забезпечення України

Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:

а) 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;

б) 50 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) і не набули права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам III групи;

в) 100 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам II групи; дітям-інвалідам віком до 16 років; дітям (діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки за умови, якщо вони не мають працездатних батьків), а також у разі втрати годувальника одному з батьків, або чоловіку (дружині), або діду, бабі, брату чи сестрі, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) 200 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам І групи; матерям, яким присвоєно звання “Мати-героїня" [34, с.159].

За оперативними даними, протягом 2010 року органами ПФУ забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень 13,7 млн. пенсіонерів. Загальний обсяг видатків на пенсійні виплати склав 165 693 млн. грн.

Призначено пенсії понад 698 тис. громадянам, 609 тис. осіб проведені перерахунки пенсій з урахуванням стажу та заробітної плати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з 1 листопада перераховано пенсії 13,8 млн. осіб (у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму).

Середній розмір пенсії збільшився з 972 грн. у грудні 2009 до 1093 грн. у грудні 2010 року.

До Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування протягом 2010 року, за оперативними даними, надійшло 148 380,9 млн. грн., з яких власні доходи становили 99 781,7 млн. грн. З Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для виплати пенсій надійшло 48 540,5 млн. грн.

Проведено роботу по залученню пенсіонерів до одержання пенсій через банківські установи. Станом на 1 січня 2011 р. чисельність пенсіонерів, які отримували пенсії через банківські установи, склала понад 5,3 млн. осіб, що становить понад 40 відсотків загальної чисельності пенсіонерів.

До соціальних партнерів направлено майже 6,3 тис. звернень щодо платників, які порушують законодавство про оплату праці. Проведено 773 спільні наради, де заслуховувались звіти керівників та власників підприємств, про дотримання законодавства про оплату праці, в засобах масової інформації відбулося 678 спільних публічних виступів. У результаті 3 837 особам збільшено заробітну плату, 4 670 особам - легалізовано, 987 матеріалів направлено до правоохоронних органів, по 10 054 платниках надано інформацію органам місцевої виконавчої влади.

За ініціативою Пенсійного фонду ухвалено спільний наказ з Міністерством праці та соціальної політики і Державною податковою адміністрацією, спрямований на зменшення обсягів тіньової заробітної плати, збільшення зайнятості населення та нарахувань страхових внесків. У результаті спільної роботи органами Держнаглядпраці, ДПА, прокуратури, СБУ та МВС надано 4 261 матеріал з питань зменшення фонду оплати праці та чисельності працюючих, 18 987 - з питань нарахування заробітної плати більшості працівників на рівні або, меншому мінімальних розмірів, 18 094 - щодо заборгованої заробітної плати, внесено 854 приписи та протести, притягнуто до адміністративної відповідальності 543 керівників, порушено 56 кримінальних справ та притягнуто до кримінальної відповідальності 17 керівників.

Протягом минулого року органами Пенсійного фонду накладено адміністративні стягнення на 31275 керівників на суму 12 млн. гривень. На 942 керівників подано матеріали на розірвання контрактів та з 131 керівником контракти розірвано. Разом з цим, укладено угоди про розстрочення сум несплачених пені і штрафних санкцій з 2 741 підприємствами на суму 714,1 млн. гривень.

Активізовано роботу з органами прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та Державної податкової адміністрації, яким надіслано 32 680 матеріалів та повідомлень щодо боржників. В результаті 13 194 платники розрахувались повністю, 10 317 - частково. Відносно 136 керівників порушено кримінальні справи, 10 притягнуто до кримінальної відповідальності.

Розпочато модернізацію органів Пенсійного фонду, яка дає змогу оптимізувати процес прийому і обробки звітів, поліпшити функції прийому громадян, здійснити перерозподіл функціональних повноважень між підрозділами Фонду та оптимізувати його структуру.

Продовжено роботу по розвитку системи подання звітів до органів Пенсійного фонду в електронній формі, запроваджено єдину форми звіту до органів Пенсійного фонду України, затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Фонду та розроблено технічне завдання на створення програмного забезпечення для прийому та обробки звітів, удосконалено централізовану автоматизовану підсистему призначення та виплати пенсій з використанням web-технологій. Здійснено прийом та обробку до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік 26,6 млн. документів первинної звітності та понад 1,5 млн. документів за 2010 рік.

Продовжено співпрацю з громадськими організаціями. За участю соціальних партнерів проведено "круглий стіл" на тему: "Новітні технології, соціальне партнерство, якісне пенсійне обслуговування". Підписано Меморандум про співробітництво соціальних партнерів у сфері пенсійного забезпечення між Пенсійним фондом України, Федерацією професійних спілок України та Федерацією роботодавців України.

Проведено 3752 спільні зустрічі соціальних партнерів та органів Фонду у трудових колективах. Проведено 2773 спільних нарад, де заслуховуються звіти керівників та власників підприємств, які не дотримуються законодавства про оплату праці.

Головними управліннями Фонду укладено тристоронні угоди про соціальне партнерство у сфері пенсійного забезпечення та визначено основні шляхи їх реалізації. В минулому році проведено понад 500 "круглих столів" за участю представників малого та середнього бізнесу, профспілкових організацій та об'єднань, контролюючих органів та засобів масової інформації.

Після обговорення першого питання правлінням Пенсійного фонду затверджені пріоритети діяльності Фонду та план роботи на 2011 рік.

Отже, у визначені пріоритетів діяльності Пенсійного фонду України за 2010 рік сприяло забезпечення сталого фінансування та виплати пенсій, фінансової збалансованості і стабільності пенсійної системи; співпраця із громадськими організаціями пенсіонерів та ветеранів праці з питань покращення пенсійного забезпечення та функціонування органів Фонду.

Для реалізації Концепції соціального забезпечення населення України були розроблені Основи законодавства України про соціальне страхування, які прийняті у вигляді базового закону основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні. В загалом, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, передбачених законом [49, с.399]. В Україні існує класифікація загальнообов'язкового державного соціального страхування (табл.2.1).

Таблиця 2.1

За 9 місяців 2010 року до виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів звернулось 21277 громадян, що на 350 осіб менше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6