Реферат: НБУ-финансовый агент правительства

      Зважаючи на відновлення попиту на гроші (розпочате у 2000 році) та динаміку монетарних параметрів, що відповідає макроекономічним цілям на 2001 рік, передбачалося зниження швидкості обігу грошей і відповідне зростання монетизації економіки.

      Збереження тенденцій 2000 року щодо скорочення негрошових форм розрахунків і рівня бартерних операцій у 2001 році сприяло поліпшенню структури грошової маси та розширенню ресурсної бази комерційних банків.

       Пріоритетними напрямами активних операцій банків мають стати різні форми фінансування економіки. Відповідно до визначених макроекономічних та монетарних параметрів на 2001 рік обсяги кредитування банківською системою суб'єктів господарювання мали зрости на 12-15% у реальному вимірі.

         1. Виконання держбюджету

       Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та їх складової - бюджету. Саме через бюджет держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва і соціального та науково-технічного розвитку, забезпечення безпеки своїх громадян та недоторканості кордонів. 

           Бюджетні відносини потребують державного регулювання. Воно досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності та проведення виваженої податкової політики.

            Основною умовою бездефіцитності бюджету є стійкі темпи зростання економіки та дотримання пропорцій між доходами та видатками. Обидва ці чинники ще не набули в Україні необхідної повсякденності. Поки що в нас не вдається творчо поєднувати кейнсіанську теорію зайнятості, інвестування (що проявляється не відразу, а через певний відрізок часу) та основні принципи монетарізму (що дають швидкий, але не стійкий ефект).

      За останні роки в Україні з’явилися помітні ознаки виходу з економічної кризи. Не в останню чергу цього вдалося досягти за рахунок поліпшення функціонування бюджетної системи. 29 грудня 1999 року уряд прийняв рішення про заборону заліків, векселів в організаціях, які підлягають стовідсотковому державному контролю. Тобто було заборонено вексельну форму розрахунків за нафту, газ, електроенергію, вугілля, у сфері зв'язку. Перейшовши на грошову систему розрахунків, можна встановити прозорий контроль за рухом ресурсів. Зведений бюджет 2000 року в Україні було виконано. Такого не було десять останніх років. Якщо говорити про державний бюджет, то він (станом на 28 грудня) виконаний на 97,6 %. У попередні роки ця цифра не сягала вище 75 %. Місцеві річні бюджети виконані в середньому на 127,6 %.

         У 1999 році на 26 грудня до зведеного бюджету надійшло 26,6 мільярда гривень, з яких грішми - 19,6 (або 73,8 %). У 2000 році надійшло 30,8 мільярда, у грошах - 30,6 мільярда (або 99,1 %).

        Розставивши такі акценти і впровадивши таку культуру фінансів, в уряді відразу поставили питання касового контролю надходжень. Усі державні фінанси були переведені в Державне казначейство України. Це було дуже важливо. Досить швидко  кількість грошей на рахунках держави збільшилася в 3-3,5 раза.

       З тих пір ситуація з виконанням бюджету трохи погіршилась, але залишається досить стабільною. Проте проблеми, звичайно, залишаються. Податкове законодавство України потребує подальшого удосконалення як в частині поліпшення податкової бази, так і в частині поліпшення механізмів виконання і використання бюджету.

       З кінця 1999 р., коли бюджетні “струмки” стали більш “прозорими”, суттєво зменшилися обсяги нецільового використання бюджетних коштів або їх перекачування до певних кишень.

Із зосередженням бюджетних коштів на єдиних казначейських рахунках значно зменшилась мережа банківських установ, що користуються ними, оскільки Постановою КМУ від 21.01.98 р. № 68 Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України чітко визначено їх перелік, та й казначейські органи, виконуючи покладені на них функції, всіляко сприяють прискоренню використання бюджетних асигнувань. Як відомо, наприкінці кожного бюджетного року залишки коштів бюджетних установ станом на 31 грудня, а останнім часом - і на інші проміжні дати, перераховувалися в дохід бюджету.

        Щоб впорядкувати використання залишків коштів на рахунках казначейств, прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 28.12.98 р. № 2080, якою передбачено запровадити порядок здійснення видатків на оплату лише фактично прийнятих зобов'язань розпорядників коштів в межах доведених обсягів фінансування.                             З цією метою на єдиному казначейському рахунку в обласному управлінні НБУ відкрито відповідні аналітичні рахунки міських та районних відділень Державного казначейства, на яких зосереджено всі кошти. Перерахування їх відділенням здійснюється на підставі обгрунтованих замовлень в межах потреби наступного дня.

      Повністю відмовитись від послуг комерційних банків з безготівкових операцій Державне казначейство зможе після введення внутрішньої платіжної системи відповідно до спільної Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 15.09.99 р. № 1721 Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства . Як експеримент такий проект запроваджено у Чернігівській області. Далі він буде поширений на всю систему органів Державного казначейства.     

      Комерційні банки обслуговуватимуть тільки готівковий обіг, адже Казначейство не має можливостей працювати з готівкою.

Як зазначалось вище, створення Державного казначейства в Україні обумовлено необхідністю мати таку управлінську структуру органів, яка б дозволила уникнути затримки платежів, спотворення даних  обліку і звітності з виконання бюджету та забезпечила ефективне використання бюджетних коштів.

      Передбачається, що досягнути цієї мети можна шляхом:

- консолідації коштів державного бюджету на рахунках Державного казначейства, відкритих в установах Національного банку України;

- цільового спрямування бюджетних коштів тільки на підставі даних позабалансового казначейського обліку зобов'язань розпорядників;

- створення автоматизованої системи бухгалтерського обліку на трансакційній основі,завдяки якій кожен платіж, кожна казначейська операція знаходять відображення в обліковій системі.

Оскільки необхідно оптимізувати процес управління коштами державного бюджету, розроблено принципово нову модель функціонування Держказначейства, засновану на принципах, прийнятих для банківської системи. Вона дозволяє консолідувати бюджетні рахунки на єдиному казначейському рахунку, відкритому в НБУ, і, відповідно, уникнути ризиків при зберіганні бюджетних коштів.

       Вводиться кореспондентський рахунок, який виконуватиме ті ж функції, що і поточний рахунок підприємства, але із врахуванням такої специфіки:

1) усі платежі, що здійснюються через кореспондентський рахунок Державного казначейства, є розрахунками тільки за операціями з виконання бюджетів та управління бюджетними ресурсами;

2) через кореспондентський рахунок також здійснюються платежі щодо утримання органів Державного казначейства та зберігаються їх залишки як звичайної бюджетної установи - розпорядника коштів Державного бюджету України;

3) кількість кореспондентських рахунків, відкритих на ім'я органів Державного казначейства, залежить від концепції управління коштами державного бюджету і визначення юридичного статусу відповідних рівнів структури Державного казначейства України.

      Створення і впровадження системи Єдиного казначейського рахунка (ЄКР) здійснювалося трьома етапами.

        З 1 січня 2001 року Державне казначейство України, відповідно до Плану заходів з впровадження ЄКР, затвердженого головою Державного казначейства України 6 березня 2000 року, функціонує в режимі Єдиного казначейського рахунка.

      На цьому етапі відкрито кореспондентський рахунок Державного казначейства в Національному банку України. Таким чином, Державне казначейство стає учасником системи електронних платежів (СЕП) НБУ, відповідно до Інструкції Національного банку про міжбанківські розрахунки.

        Центральний апарат Державного казначейства та територіальні управління Державного казначейства мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації, електронні ідентифікатори та коди, обмінюються електронними розрахунковими документами з СЕП незалежно один від одного.

       Районні та міські відділення Держказначейства залежно від кількості клієнтів, документообігу та інших чинників навантаження функціонують за двома схемами:

- відділення Державного казначейства мають коди МФО, але не є безпосередніми учасниками СЕП НБУ і, таким чином, передають та отримують інформацію про здійснення платежів засобами Внутрішньої платіжної системи Держказначейства;

- відділення Держказначейства не мають коду МФО, не є безпосередніми учасниками СЕП НБУ і, таким чином, передають та отримують інформацію про здійснення платежів засобами Внутрішньої платіжної системи територіальних управлінь Держказначейства. Таке відділення є інформаційною ланкою територіального управління, отримує від нього вихідну інформацію (виписки, реєстри для податкових служб тощо). Аналог у банківській системі - виносне робоче місце (ВРМ). Чисельність працівників у такому відділенні - мінімальна.

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за 2001 рік становила 53204,6 млн.грн., що на 4086,6 млн.грн., або на 8,3 % більше за відповідний показник попереднього року.

Податкові надходження до зведеного бюджету України за звітний період становили 36585,4 млн.грн., що на 5268 млн.грн., або на 16,8 % перевищує надходження за попередній рік, в тому числі:

Ø надходження від прибуткового податку з громадян за 2001 рік збільшилися порівняно з 2000 роком на 2368,4 млн.грн., або на 37,1 % і становили 8746,1 млн. гривень;

Ø надходження від податку на прибуток підприємств за звітний період становили 8238 млн.грн., що на 539,7 млн.грн., або на 7 % перевищує відповідний показник попереднього року;

Ø надходження від податку на додану вартість збільшились порівняно з попереднім роком на 888,1 млн.грн., або на 9,4 % і за звітний рік становили 10329,5 млн.гривень;

Ø надходження від акцизного збору з вітчизняних товарів за 2001 рік становили 2205,6 млн.грн., що на 407,1 млн.грн., або на 22,6 % перевищує надходження за 2000 рік.

Неподаткові надходження до зведеного бюджету за минулий рік становили 14881,1 млн.грн., що на 2228,6 млн.грн., або на 17,6 % перевищує відповідний показник 2000 року. Доходи від операцій з капіталом за звітний період збільшились порівняно з попереднім роком на 385,1 млн.грн. і становили 453,8 млн.гривень. Надходження до цільових фондів зведеного бюджету за звітний рік становили 1062,9 млн.грн., що на 4016,3 млн.грн., або на 79,1 % менше за відповідний показник попереднього року.

Рівень виконання доходів зведеного бюджету України 2001 рік становив 100,5 % від річного розрахункового показника проти 116,1 % за попередній рік.

Рівень виконання податкових надходжень до зведеного бюджету за звітний період становив  102,6  % від річного розрахункового показника проти 107,3 % за попередній рік, в тому числі надходження від:

v прибуткового податку з громадян становили 126,2 % від річного розрахункового показника проти 129,1 % за попередній рік;

v податку на прибуток підприємств – відповідно 97,1 % проти
108,3 %;

v податку на додану вартість –  88,8 % проти 93,8 %;

v акцизного збору з вітчизняних товарів – 97,6 % проти 107,7 %.

Рівень виконання неподаткових надходжень за 2001 рік становив
90,3 % від річного розрахункового показника проти 130,3 % за попередній рік. Рівень виконання доходів від операцій з капіталом за звітний період – 156,2 % проти перевиконання в 3 рази за 2000 рік. Разом з тим надходження до цільових фондів за минулий рік перевиконані у 2,5 разу до річного розрахункового показника проти виконання на рівні 149,3 % за попередній рік.

Питома вага податкових надходжень зведеного бюджету в загальній сумі доходів за 2001 рік становила 68,8 %, що на 1,4 відсоткового пункту перевищує запланований показник на рік, (у тому числі прибутковий податок з громадян за звітний період становив 16,4 % від загальної суми доходів проти 13,1 % запланованого показника на рік, питома вага податку на прибуток підприємств становила 15,5 % проти 16 % запланованого показника на рік, податку на додану вартість – відповідно
19,4 % проти 22 %, акцизного збору – 5 відсотків проти
5,4 %). Неподаткові надходження становили 28 % від загальної суми доходів зведеного бюджету, що на 3,2 відсоткового пункту менше від запланованого показника. Питома вага надходжень до цільових фондів становила 2 % від доходів, що на 1,2 відсоткового пункту перевищує запланований показник на рік.

Загальна сума доходів Державного бюджету України за минулий рік становила 38314,1 млн.грн., що на 2084,2 млн.грн., або на 5,8 % перевищує відповідний показник попереднього року.

Податкові надходження до Державного бюджету України за 2001 рік становили 21890,8 млн.грн., що на 2330,3 млн.грн., або на 11,9 % перевищує відповідний показник 2000 року, в тому числі:

Ø надходження від податку на прибуток підприємств за звітний період становили 6127,2 млн.грн., що на 546 млн.грн., або на 9,8 % перевищує відповідний показник попереднього року;

Ø надходження від податку на додану вартість збільшились на
888,1 млн.грн., або на 9,4 % і становили 10329,5 млн.гривень;

Ø надходження від акцизного збору з вітчизняних товарів становили 1936,4 млн.грн., що на 288,5 млн.грн., або на 17,5 % перевищує відповідний показник попереднього року.

Неподаткові надходження до державного бюджету за 2001 рік становили 12975,5 млн.грн., що на 2105,5 млн.грн., або на 19,4 % перевищує відповідний показник 2000 року. Доходи від операцій з капіталом збільшились на 303,6 млн.грн. і становили 349,4 млн.гривень. Надходження до цільових фондів зменшились на 3903,6 млн.грн., або на 90,2 % і становили 426,3 млн. гривень.

Рівень виконання доходів державного бюджету за  звітний період становив 91,3 % від річного планового показника проти 106,7 % за попередній рік.

Рівень виконання податкових надходжень до державного бюджету за минулий рік становив 93,1 % від річного розрахункового показника проти 95,4  % за попередній рік, в тому числі надходження від:

v податку на прибуток підприємств становили 94,7 % проти
91,6 % за попередній рік;

v податку на додану вартість – відповідно 88,8 % проти
93,8 %;

v акцизного збору з вітчизняних товарів – відповідно 90,5 % проти 104,2 %.

Рівень виконання неподаткових надходжень за 2001 рік становив
82,8 % від річного розрахункового показника проти 123 % за
2000 рік. Доходи від операцій з капіталом за звітний період перевиконані у
3,2 разу до річного розрахункового показника проти перевиконання у 2 рази за 2000 рік. Разом з тим надходження до цільових фондів за минулий рік становили 149,8 % від річного розрахункового показника проти 131,4 % за попередній рік.

Питома вага податкових надходжень державного бюджету в загальній сумі доходів за 2001 рік становила 57,1 %, що на 1,1 відсоткового пункту більше від запланованого показника на рік (у тому числі податок на прибуток підприємств за звітний період становив  16 % від загальної суми доходів проти 15,4 % від запланованого показника на рік, питома вага  податку на додану вартість становила
27 % від доходів, що на 0,8 відсоткового пункту менше від запланованого показника на рік, акцизного збору – відповідно 6,2 %, що на 0,3 відсоткового пункту менше від запланованого показника на рік). Неподаткові надходження становили 33,9 % від загальної суми доходів державного бюджету, що на 3,5 відсоткового пункту менше від запланованого показника. Питома вага надходжень до цільових фондів становила 1,1 % доходів, що на 0,4 відсоткового пункту перевищує запланований показник. Офіційні трансферти за звітний період становили 7 %, що на 1,3 відсоткового пункту перевищує запланований показник.

У березні кумулятивне відставання фактичних надходжень до загального фонду державного бюджету від передбаченого розписом обсягу збільшилося на 435 млн. грн. і за I квартал становить 878 млн. гривень.

За січень-березень 2002 року доходи державного бюджету становили 9066 млн. грн. (21,4% ВВП) і номінально зросли до відповідного періоду минулого року (без урахування надходжень від приватизації державного майна) на 10,8 %.

Видатки державного бюджету профінансовано в обсязі 8761,0 млн. грн., що становить 17,7 % запланованої на рік суми та більше за рівень виконання у минулого році на 0,6 відсоткового пункту.

У березні відбулося зменшення податкового боргу за зобов'язаннями перед зведеним бюджетом в обсязі 0,2 млрд. грн. і станом на 01.04.02 борг становив 7,9 млрд. гривень.

За I квартал 2002 року доходи місцевих бюджетів номінально зросли до відповідного періоду минулого року на 17,9 % і становили 6411,1 млн. грн. (15,1% ВВП), при цьому забезпечено 25 відсотків від запланованого на рік обсягу.

Видатки місцевих бюджетів за I квартал 2002 року перевищують аналогічний показник минулого року на 1024,5 млн. грн. або на 20,4 %.

Частка видатків державного бюджету у ВВП збільшилася на 2,9 відсоткового пункту проти I кварталу минулого року і становила 20,7 % від ВВП. Частка видатків місцевих бюджетів у ВВП також зросла з 11,9 % ВВП у січні-березні 2001 року до 14,3 % за відповідний період 2002 року.

       2. Обслуговування внутрішнього державного боргу

       В перші роки незалежності дефіцит бюджету покривався друкарським верстатом. Потім гіперінфляцію героїчними діями НБУ вдалося зупинити, а дефіцит бюджету стали покривати державними цінними паперами та зовнішніми запозиченнями.

       За всіма об’єктивними ознаками економічна стабілізація в Україні мала наступити три роки раніше — ще у 1997 р. У I півріччі того року ми вже мали позитивну динаміку з ключових параметрів економічного розвитку. Однак саме фінансова криза другої половини 1997 — 1998 рр. зірвала ці процеси. Простіше всього списувати те, що відбулося, на вплив зовнішніх чинників. Відповідний вплив дійсно мав місце. Однак вирішальним чинником того, що відбулося, були грубі помилки у фінансовій та грошово-кредитній політиці. Уряд і НБУ повністю втратили контроль за фінансовим та грошовим ринками, утворенням зовнішнього боргу. За властивою для нас наївністю НБУ та Мінфін в усьому покладалися на оцінки зарубіжних експертів, зокрема спеціалістів МВФ, які виявилися поганими прогнозистами. Сталася фактична відмова від суверенітету у фінансовій сфері. Йдеться про «чорну сторінку» в нашій вже власній економічній історії. Наслідки — відомі. Девальвація гривні з 1,9 грн. до 5,2 грн. — за дол. Чисті втрати бюджету від піраміди ОВДП — 7,6 млрд. грн. Зменшення валютних резервів — з 2,3 млрд. дол. — до 761 млн. Нищівний удар по фінансових активах суб’єктів господарювання та доходах громадян. У 2,5 разу зменшення показника ВВП на душу населення у доларовому еквіваленті. За цим ключовим показником світової ієрархії Україна вмить опинилася в рангу бідних країн світу.

      Ринок державних цінних паперів існує в Україні з березня 1995 року, коли було проведено перший аукціон НБУ з розміщення купонних облігацій внутрішньої державної  позики (ОВДП).

           На відміну від багатьох колишніх республік СРСР та країн соціалістичного табору, які також застосовували та застосовують цей інструмент залучення внутрішніх накопичень для задоволення бюджетних потреб і які здійснювали це переважно адміністративними методами (примушували банки та інші фінансові інститути купувати облігації з процентами, що були значно нижчими за ринкову ставку депозіту), в Україні розміщення та обіг ОВДП до осені 1998 р. здійснювались на ринкових засадах.

           Національний банк взвалив на себе важкий тягар забезпечення уряду неінфляційними коштами для витрат бюджету шляхом функціонування ринку ОВДП. Майже три з половиною роки йому це вдавалося. У 1996 р. було розміщено ОВДП на суму 3,3 млрд. грн., що в 10,5 разів перевищило рівень 1995 р. У першій половині 1997 р. обсяги реалізованих ОВДП перевищили 6 млрд. грн., а сумарна капіталізація ринку ОВДП склала $ 4 млрд.

            Проте через погану прогнозуємость рівня інфляції, ринку зовнішніх запозичень та надмірний дефіцит бюджету, не кажучі про загальний стан украінської економіки, вийти на довгострокові запозичення з помірними річними відсотками так і не вдалося.

           Оскільки виплати по облігаціях приходяться на рік приваблення, то серйозно вести мову про покриття дефіциту бюджету не доводиться, ринок ОВДП, скоріше, обслуговував сам себе за принципом словнозвісних пірамід. Облигації, у принципі - інструмент долгострокового запозичення (понад 1 рік), ОВДП були і є скоріше казначейськими векселями.

           У 1997 р. в умовах зменшення інфляції (у серпні нульове значення) і об’яви валютного коридору  Мінфін добився зниження прибутковості ОВДП з 60% на початку року до 20-30% в серпні-вересні. Тим самим внутрішній борг на 70% перетворився на зовнішній (саме таку частку на ринку займали нерезиденти), вітчизняні ж оператори з ринку пішли, бо не витримали низьких ставок прибутковості та високих ставок оподаткування. Коли процес зближення ставок продовжився, з ринку почали виходити і нерезиденти (свою роль в цьому зіграло і введення для них оподаткування прибутку від операцій з ОВДП).

           Після азиатської кризи Мінфін бул змушений збільшити ставки на ринку ОВДП. В результате  Україна, в якій річна інфляція складала 10%, на кінець 1997 року приваблювала кошти під 45% річних.

            У березні 1998 р. на українському ринку ОВДП тенденція змінилась. Якщо у січні-лютому вклади нерезидентів склали 9 млн. грн., то за 24 дні березня ця сума збільшилась до 75 млн. грн. За  наступний тиждень на первинних аукціонах ОВДП вдалося привабити 91,7 млн. грн. Дохідність облігацій 3-х, 6-ти, 9-ти та 12-ти місячних коливалась в межах 49-51%.

            В числі причин такого ентузіазму нерезидентів було: розміщення Україною єврооблігацій на суму біля $ 540 млн., значне зниження дохідності по російським цінним паперам (ГКО, ОФЗ та ін.), впевненість у незмінності валютного коридору на 1998 р.

           Залучення іноземних інвесторів на ринок ОВДП було в значній мірі вимушеним і мало негативні сторони. По-перше, ринок став залежати від настроїв нерезидентів, які в значній мірі почали контролювати курс гривні. На ринку ОВДП працювало до 100 іноземних операторів, що фактично перетворило інструмент внутрішньої позики на інструмент зовнішньої позики. Доходи від ОВДП, що значно перевищували середньосвітові значення, вивозилися з України а не реінвестувались у вітчизняну економіку.

           Орієнтація на західних портфельних інвесторів нерідко приводила до порушень розумних співвідношень складових фінансового ринку. Досить типовою була сітуація, коли доходність 6-місячних ОВДП була значно меншою від кредитних процентів і дорівнювала ставці місячного депозиту.

           Для заохочення іноземних інвесторів Україна випустила навіть нові фінансові інструменти, доходність яких залежить від обмінного курсу гривні до долару США.

             8 грудня 1997 р. Кабінет міністрів прийняв постанову про випуск середньострокових облігацій внутрішнього державного займу (СОВДЗ) строком обігу 9 і 12 місяців.

           Згідно умов випуску, розміщення та погашення СОВДЗ, які  розміщував банк Merrill Lynch, їх доходність складається з дисконтування при розміщенні та процентного купону, який розраховується за формулою

                     ПК=НВ*((К*ОК2)-ОК1)/ОК1,

де ПК -процентний купон у гривнях; НВ - номінальная вартість облігації;К -деякий коефіцієнт; ОК1 - показник обмінного курсу гривни до долару США  на день продажу облігаций,  ОК2 - показник обмінного курсу гривни до долару США на день погашення облигацій.

               Випуск таких інструментів надав іноземним інвестрам можливість страхування девальваційного ризику без звичних форвардних контрактів на придбання валюти у день погашення облігацій у гривнях.

              Цікаво, що знецінення російського рубля відносно долару восени 1998 р. поставило на межу повного краху майже всі значні російські комерційні банки, які не змогли виконати саме форвардні контракти з продажу американських доларів. Російська фінансова криза у серпні призвела до дефолту з виплат за ГКО-ОФЗ. 17 серпня виплати було припинено. Дві третини інвесторів - російські банки та установи були змушені піти на реструктурізацію та переоформлення облігацій у довгострокові. Нерезиденти Росії на це не погодилися.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12