Реферат: Экзамен по экологии

добування; обмеження  вилучення  тварин  із  природного  середовища  для зоологічних колекцій; подання допомоги тваринам у  разі  захворювання,  загрози  їх загибелі  під  час  стихійного  лиха  і  внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій; організації наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів щодо охорони тваринного світу; виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин; пропаганди  важливості  охорони  тваринного  світу   засобами масової інформації здійснення  державного  контролю  у    галузі    охорони    і використання тваринного світу; проведення заходів екологічної безпеки; створення системи державного обліку, кадастру та  моніторингу тваринного світу; врахування  питань  охорони  тваринного   світу    під    час

встановлення екологічних нормативів; обмеження вивезення за  кордон  окремих  об'єктів  тваринного

світу; стимулювання діяльності, спрямованої на охорону,  раціональне використання і відтворення тваринного світу; проведення інших заходів  і  встановлення  інших  вимог  щодо охорони об'єктів тваринного світу.

58  Поняття, принципи і види права природокористування

Право природокористування — система юридичних норї і засобів, спрямованих на врегулювання відносин щоді ефективного використання, відновлення і охорони при родних ресурсів, забезпечення багатогранних матеріаль них, економічних і соціальних інтересів та законних пра суб'єктів природокористування

Ознаки права природокористування

Ø  Об'єктивні -Міждисциплінарний інститут екологічного (природноресурсового) права. Полівидовий інститут еко­логічного (природноресурсового) права. Юридичний засіб, спря­мований на задоволення багатогранних матеріаль­них, екологічних і соціальних інтересів особи. Механізм правового забез­печення ефективного ви­користання, відтворення і захисту природних ре­сурсів, в основу якого по­кладено внутрішню біоло­гічну цілісність (комп­лексність), видову диференційність природних ре­сурсів

Ø  Суб'єктивні - Персоніфіковане право особи щодо використання природних ресурсів. Юридичний титул суб'єк­тів природокористування. Правовий гарант захисту законних прав (повнова­жень) суб'єктів природо­користування. Формально-визначена форма виникнення, зміни та припинення правосуб'єктності природокористувачів.

Принципи права природокористування — правові ідеї, за­кладені в основу правового регулювання відносин по ви­користанню, відновленню і охороні природних ресурсів

Коштовність і безкош­товність природокористу­вання, Багатогранність цільового використання природних ресурсів, Диференційність право­вих форм права природо­користування, Комплексність викорис­тання і охорони природних ресурсів, Оплата за погіршення якості природних ресурсів, Нормування видового природокористування, Екологічна безпека при­родокористування, Нормативність і лімітування природокористування, Множинність правових форм природокористуван­ня, Стабільність права приро­докористування, Стимулювання ефектив­ного природокористуван­ня, Ефективність і економіч­ність природокористуван­ня.

Види права природокористування — поділ права корис­тування на окремі групи згідно класифікаційних кри­теріїв (показників)

Критерії поділу - Підстави виникнення права природокористування

1. Право загального природокористування  2. Право спеціального природокористування            

Об'єкти природокористування

Право землекористування, Право надрокористування, Право водокористування, Право лісокористування,

Право користування тваринним світом, Право користування рослинним світом нелісового походження,

Право користування атмосферним повітрям в якості сировини основного виробництва, Право користування об'єктами природно-заповідного фонду

59. організаційно правові заходи охорони лісів. (см. 62)

61. підстави винекнення права природокористування

Підстави виникнення права природокористування — юридично значимі обставини, з якими пов'язується виник­нення повноважень користувачів природних ресурсів

Ø  Юридичний склад - Видача дозволу на спеціальне природо­користування

1) Подання клопотання (матеріалів)

2) Погодження: а) з місцевою Радою на­родних депутатів, органами державної виконавчої влади   б)      виконкомом (постійним користува­чем) в) органами державного управління і контролю

3) Розгляд, підготовка, винесення рішен­ня і видача офіційного документа (дозволу)

Ø  Юридичний факт - Прийняття правової норми (заг гальне природо­користування).  Укладання угоди . на користування (тимчасово, по­стійно). Укладання угоди на оренду природних ресурсів.

Ø  Надання природних ресурсів у користування

1) Подання клопотання

2) Погодження

3) Підготовка проекту виділення (надання)

4) Погодження, експертиза

5) Прийняття рішення

6) Визначення природного ресурсу в натурі

7) Видача уповноважуючого документа (укладання договору)

8) Реєстрація державних актів (договорів)

Ø  Надання інших уповноважуючих документів (ордерів, квитків тощо)

1) Клопотання (заяви)

2) Обгрунтування матеріалів їх погодження, експертиза

3) Розгляд матеріалів і винесення рішення

4) Відведення природного ресурсу на місці (в натурі)

5) Надання управомочуючого документу і реєстрація

62. Ліс як об”єкт правової охорони

Стаття 4. Лісовий фонд Україн Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не  вкриті ісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.До лісового фонду не належать:усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які  не віднесені до категорії лісів; окремі    дерева    і    групи    дерев,    чагарники      на сільськогосподарських  угіддях,  садибах,  присадибних,  дачних  і садових ділянках. Питання створення, охорони і використання  насаджень,  що  не належать  до  лісового   фонду,    регулюються    іншими    актами законодавства.

     Землі лісового фонду поділяються на:

     а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не  вкриті  лісовою  рослинністю,  які  підлягають  залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі  та інші),  зайняті  лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо;

     б) нелісові:  зайняті  спорудами,  пов'язаними    з    веденням    лісового господарства, трасами ліній  електропередач,  продуктопроводів  та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями  (рілля,  багаторічні насадження,  сіножаті,  пасовища,  надані  для  потреб    лісового господарства); зайняті  болотами  і  водоймами  в  межах  земельних  ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.

Усі ліси в Україні є власністю держави.Від  імені  держави  лісами  розпоряджається  Верховна   Рада

     Ради народних депутатів в  межах  своєї  компетенції  надають земельні  ділянки  лісового  фонду  у  постійне  користування  або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та  Лісовим кодексами.

Стаття 85. Організація охорони і захисту лісів

Ліси України підлягають  охороні  і  захисту,  що  передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих  на  їх  збереження  від знищення, пошкодження, ослаблення  та  іншого  шкідливого  впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення  охорони  та  захисту  лісів  покладається    на

центральні та місцеві органи державної виконавчої влади,  Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України. Місцеві Ради народних депутатів,  Уряд  Республіки  Крим  для охорони лісів від пожеж: щорічно організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучають до гасіння лісових  пожеж  населення,  протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку; забезпечують  осіб,  залучених  до  гасіння  лісових   пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяють  будівництву  об'єктів  протипожежного  призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони; організовують  через  засоби  масової  інформації  пропаганду правил  протипожежної  безпеки,  висвітлення  проблем   збереження лісів; забезпечують  координацію  заходів,  спрямованих  на  охорону лісів від пожеж у межах своєї території.

     Підприємства, установи, організації та громадяни,  діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані  погоджувати відповідно до законодавства України з державними органами лісового

господарства, державними органами охорони навколишнього природного середовища  та  іншими   органами    проведення    організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і  захисту

лісів. організовують  через  засоби  масової  інформації  пропаганду правил  протипожежної  безпеки,  висвітлення  проблем   збереження лісів;

Охорону і захист лісів на території   України  здійснюють: лісова охорона  спеціально  уповноважених  державних  органів лісового господарства (далі державна лісова охорона); лісова охорона інших постійних лісокористувачів.

Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом

64. Суб”єкти і об”єкти права природокористування

Суб'єкти права природокористування — юридичні і фізичні особи, які в установленому законом порядку на­були права користування природними ресурсами і зобо­в'язані здійснювати комплекс заходів щодо їх ефективно­го використання, відтворення і охорони

1.Природноресурсова правоздатність -  Загальна   і  Спеціальна

   2. Природноресурсова дієздатність -  Загальна і  Спеціальна

Юридичні особи - Підприємства, установи, організації (різних галу­зей господарювання), Громадські об'єднання,  Релігійні організації, Військові організації і формування, Суб'єкти права орендно­го природокористування, Іноземні держави, Міжнародні організації і об'єднання, Кооперативні об'єднання, Іноземні підприємства

Фізичні особи - Громадяни України, Іноземні громадяни , Особи без громадянства.

65. Атмосферне повітря як об”єкт правової охорони

Атмосферне  повітря  є  одним  з  основних  життєво  важливих елементів навколишнього природного середовища. Завданням  Закону  про  охорону  атмосферного    повітря    є регулювання відносин у цій галузі з метою  збереження,  поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і  зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу  на атмосферне  повітря,  забезпечення   раціонального    використання атмосферного повітря для  виробничих  потреб,  а  також  зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.

67. Юридична природа екологічної безпеки

Ознаки екологічної безпеки - Стан розвитку суспільних відносин в галузі екології - Складова систе­ми глобальної екологічної без­пеки - Наявність систе­ми соціально-правових засобів - Невід'ємна час­тина національ­ної безпеки

Екологічна безпека — це складова глобальної і національ­ної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відно­син в галузі екології, при якому системою державно-пра­вових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання еко­логічно небезпечної діяльності, режим використання при­родних ресурсів, охорона навколишнього природного се­редовища, безпечного для життя і здоров'я людей, попе­редження погіршення екологічної обстановки та виник­нення небезпеки для природних систем і населення

Види екологічної безпеки  -  За територіальними ознаками - Глобальна(міжнародна), Національна(державна), Регіональна,  Локальна

За способами забезпечення - Техногенно-екологічна безпека, Соціо-екологічна безпека, Природна безпека

Радіоекологічна безпека, Економіко-екологічна

За об'єктами охорони - Екологічна безпека навко­лишнього природного сере­довища та його компонентів, Екологічна безпека суспільства та людини

68. організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря.

ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Стаття 12. Підприємства,  установи  і  організації,   діяльність    яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин  у  атмосферне  повітря, шкідливим впливом  фізичних  та  біологічних  факторів  на  нього, зобов'язані: здійснювати  організаційно-господарські,  технічні  та   інші заходи щодо забезпечення виконання умов і  вимог,  передбачених  у дозволах на викиди забруднюючих  речовин  та  на  інший  шкідливий вплив;

     вживати заходів щодо зменшення обсягів  викидів  забруднюючих речовин і  зниження  шкідливого  впливу  фізичних  та  біологічних факторів;

     забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання  у справному стані споруд,  устаткування  і  апаратури  для  очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

     здійснювати  контроль  за  обсягом  та складом   забруднюючих речовин, що викидаються  у  атмосферне  повітря, і  рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;

     мати заздалегідь розроблені спеціальні  заходи  щодо  охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеореологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин  та наслідків забруднення атмосферного повітря.

     Виконання  заходів  щодо  охорони  атмосферного  повітря   не повинно призводити до забруднення грунтів, вод та інших  природнихоб'єктів.

Стаття 13. Регулювання викидів забруднюючих  речовин  у атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Викиди  забруднюючих    речовин    у    атмосферне    повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись тільки за  дозволами, які  видаються  органами  Міністерства    охорони    навколишнього природного середовища України. Обсяги цих викидів визначаються  на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовину атмосферне повітря.

Діяльність, пов'язана з порушенням умов і вимог щодо  викидів забруднюючих речовин у  атмосферне  повітря  і  шкідливого  впливу фізичних та біологічних факторів на нього, передбачених дозволами, може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або  припинено Кабінетом Міністрів України,  Урядом  Республіки  Крим,  місцевими органами  державної  виконавчої  влади,   Міністерством    охорони нпс … Рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних  факторів  на атмосферне  повітря  встановлюються  на  основі  нормативів,  а  у

випадках, коли на них видано дозвіл,  -  повинні  додержуватися  й інші  вимоги,  передбачені  цим  дозволом.    Дозволи    видаються Міністерством  охорони  здоров'я  України,  Міністерством  охорони нпс та  їх  органами  на

місцях

70. науково-правові засади екологічної експертизи

Науково-правові засади екологічної експертизи — складає комплекс теоретичних і практичних знань, поглядів, положень, ідей, підходів щодо сутності і призначення, форм, видів, організа­ційних, економічних, соціально-правових засад, а також правовідносини та механізм реалі­зації класу екологічних експертиз, тобто цілісна наукова дисципліна — екологічна експертологія (еколого-правова експертологія)

Мета екологічної експертології - Дослідження і розроб­лення теоретичних за­сад формування і фун­кціонування екологіч­ної експертизи - Обгрунтування методо­логії здійснення екологічної експертизи - Визначення наукових засад соціально-право­вого механізму забезпечення ефективності екологічної експертизи у вирішенні екологіч­них проблем

Завдання екологіч­ної експертології - Виявлення творчих со ціальних функцій екологічної експертизи

Визначення ролі і зна­чення екологічної екс­пертизи в охороні нав­колишнього природно­го середовища, дотри­мання режиму природо­користування, забезпе­чення екологічної без­пеки - Встановлення законо­мірностей розвитку еко­логічної експертизи і ї правового забезпечення

Об'єкти екологічної експертології - Практика проведення екологічної експертизи - Механізм забезпечення екологічної експертизи

Система екологічної експертології - Загальна частина Особлива частина Спеціальна частина

Предмет екологіч­ної експертології - Сукупність суспільних відносин щодо призна­чення і проведення екологічної експертизи

71. Надра як об”єкт правової охорони

Надра - це частина земної кори, що розташована під  поверхнею суші та дном водоймищ і простягається  до  глибин,  доступних  для геологічного  вивчення  та  освоєння. Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або  прихованій  формі порушують право власності народу України на надра,  є  недійсними. Основними вимогами в галузі охорони надр є:

-    забезпечення повного  і  комплексного  геологічного  вивчення надр;

-    додержання встановленого законодавством порядку надання  надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

-    раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

-    недопущення  шкідливого   впливу    робіт,    пов'язаних    з користуванням надрами, на  збереження  запасів  корисних  копалин,

-    гірничих  виробок   і    свердловин,    що    експлуатуються    чи законсервовані, а також підземних споруд;

-    охорона родовищ корисних копалин від затоплення,  обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

-    запобігання  необгрунтованій  та  самовільній  забудові  площ залягання  корисних    копалин    і    додержання    встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

-    запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих  речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

-   додержання  інших  вимог,  передбачених  законодавством   про охорону навколишнього природного середовища.

73. юридична природа екологічної експертизи

 Екологічна ек­спертиза — вид експертної науково-практичної діяльності державних органів, громадських об'єднань, інших еколо-го-експертних формувань, що грунтується на міжгалузе­вому екологічному дослідженні, аналізі і оцінці перед-проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, ре­алізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища і здоро­в'я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нор­мам і вимогам екологічного законодавства

Мета екологічної експертизи - Запобігання нега­тивному екологіч­ному впливу ант­ропогенної діяль­ності, Прогнозування негативного еко­логічного впливу антропогенної ді­яльності, Оцінка ступеню екологічної небез­пеки господарсь­кої діяльності на окремих об'єктах і територіях, Оцінка ступеню небезпеки еколо­гічної ситуації на окремих об’єктах і територіях

Завдання екологі чної експертизи - Визначення ступеню екологічною ризику і безпеки за планованої чи здійснюваної діяльності, Організація комп лексної науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічноїбезпеки, Перевірка дотримання вимог, норі і правил екологічного законодавств, Оцінка можливог впливу об'єкті екологічної експер тизи на стан навколишнього природ ного середовища якість природни ресурсів і здоров'я людей, Оцінка ефективності, повноти; об грунтованості і до статності екологіч них заходів

Принципи еколог­ічної експертизи -  Гарантування екологічної безпеки, Збалансованісті екологічних, економічних, медико біологічних і соці альних інтересів, Забезпечення нау кової обгрунтова ності, незалежнеє ті, об'єктивності комплексності, ва ріантності, превен тивності, гласносі, Врахування гро мадської думки, Екологічна безпека, територіальне галузева економіч на доцільність реалізації об'єкті екологічної екс пертизи, заплано ваної чи здійсню ваної діяльності, Державне регулювання сфери екологічної експертизи,

Сфера діяльності - Матеріально-про­цесуальна форма аналітично-оціночної діяльності, Різновид експерт­ної діяльності дер­жавних інституцій, громадських об'­єднань та інших формувань, Елемент управлін­ня в галузі екології з точки зору орга­нізації проведення екологічної екс­пертизи

Юридичний засіб - Соціально-право­вого механізму за­безпечення режиму використання при­родних ресурсів, охорони довкілля, здоров'я людини, Гарантування еко-логічної безпеки, Соціально-екологічні превенції, Охорони прав лю­дини та безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище, Забезпечення пра­вопорядку в правотворчому, інвести­ційному та інших процесах

Організаційно-правова форма - Реалізація громад ської думки у вирішенні екологічних проблем, Застосування між дисциплінарних екологічних знань, Екологічного прогнозування, Формування еколого-експертно інформації, Запобіжного конт ролю

74. поняття і зміст правової охорони надр (см. 71)

76. правовий статус експерта екологічної експертизи

 Правовий статус експерта екологічної експертизи —.право-суб'єктність спеціаліста, який має вищу освіту, володіє відповідною спеціальністю і високою кваліфікацією, гли­бокими професійними знаннями, навичками аналізу екс­пертної інформації, методикою еколого-експертної оцін­ки і набув практичного досвіду у відповідній галузі знань

Права експерта - Вимагати подання необхідних матері­алів, відомостей для проведення екологічної експертизи

Зобов'язувати власників, користу­вачів, замовників чи авторів об'єктів екологічної експер­тизи подавати відо­мості про їх еколо­гічний вплив та висновки поперед­ніх експертиз

Одержувати від ор­ганів центральної виконавчої влади, інших юридичних осіб достовірні ві­домості, довідкові, інформаційні мате­ріали

Готувати пропози­ції про відхилення поданих на еколо­гічну експертизу матеріалів, що по­рушують вимоги екологічного зако­нодавства

Ставити питання про відхилення по­даних на екологіч­ну експертизу мате­ріалів, які не відпо­відають вимогам законодавства, еко­логічним стандартам і нормативам врахування яких потребує додатко­вих досліджень, по­шукових робіт ч» виділення додатко­вих капіталовкла­день

Вносити пропо­зиції про залученні до проведення еко логічної експертизі - висококваліфікова­них фахівців, ство рення належної ма теріально-технічно та інформаційно бази

Надсилати підго товлений виснової екологічної експер тизи зацікавленим особам та органам "які приймають рі шення про реаліза цію об'єктів екологічної експертизи . Викладати власну думку щодо вис новків проведено екологічної експертитзи

Обов'язки експерта

Забезпечувати все­бічне, комплексне об'єктивне якісне і ефективне прове­дення екологічної експертизи

Дотримуватися встановлених стро­ків, порядку здійс­нення екологічної експертизи, норм, вимог екологічного законодавства

Враховувати гро­мадську думку з ме­тою коригування варіантів реалізації об^єктів екологічної експертизи і підго­товки науково об­грунтованих висновків

Готувати обгрунто­вані висновки і сво­єчасно передавати їх державним органам і заінтересованим особам

Готувати своєчасно обгрунтовані та об'­єктивні висновки

Обгрунтувати про­позиції про повернення відповідних матеріалів на доо­працювання

Запобігати екологі­чним правопору­шенням шляхом  внесення відповідних пропозицій щодо вдосконален­ня екологічної екс­пертизи

Забезпечувати неза­лежність еколого-експертної оцінки

Вносити пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи

Заявляти самовідвід за наявності особис­тої заінтересова­ності щодо конкрет­ного об'єкта еколо­гічної експертизи

Відповідальність експерта

Проведення еколо­гічної експертизи всупереч її меті, завданням, прин­ципам і пріоритетам

Порушення встановленного порядку проведення еко­логічної експертизи

Фальсифікація ві­домостей і даних про наслідки еко­логічної експертизи

Порушення порядку опублікування наслідків екологіч­ної експертизи

Порушення вимог законодавства при здійсненні еколо­гічної експертизи

Здійснення еколо­гічної експертизи неправоздатними особами та екс­пертними форму­ваннями

Подання завідомо .неправдивого екс­пертного висновку

Невиконання екс­пертних функцій чи покладених уго­дою обов'язків щодо проведення екологічної експер­тизи

Підготовка свідо­мого неправдивого висновку держав­ної екологічної ек­спертизи

Види відповідаль­ності  - дисциплінарна, адмін., крим, майнова.

77. організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду

Стаття 8 « Про природно-заповідний фонд України»

Збереження територій та об'єктів  природно-заповідного  фонду забезпечується шляхом:

     встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за  станом  заповідних

природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою  розробки  наукових

основ їх збереження та ефективного використання; додержання  вимог  щодо  охорони  територій    та    об'єктів

природно-заповідного  фонду  під  час  здійснення   господарської, управлінської  та  іншої  діяльності,   розробки    проектної    і проектно-планіровочної    документації,        землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення   державного  та    громадського    контролю  за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення  режиму їх охорони та використання, а також  за  знищення  та  пошкодження

заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

проведення інших заходів  з  метою  збереження  територій  та об'єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 60. Охорона  природних  заповідників,  біосферних   заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків,  а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних  парків

загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які створюються у складі адміністрації заповідних територій зазначених категорій.

     Охорона  територій  та  об'єктів  природно-заповідного  фонду інших  категорій  покладається  на  підприємства,   установи    та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі  необхідності їх охорона може покладатися на адміністрації  розташованих поблизу природних  заповідників,  біосферних  заповідників,   національних парків та регіональних ландшафтних парків.

     Місцеві  Ради   народних    депутатів,    місцеві    державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування  сприяють охороні й збереженню  територій  та  об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Державний  контроль  за  додержанням  режиму  територій    та об'єктів  природно-заповідного  фонду  здійснюється  Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, його органами

на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

    Порядок здійснення державного контролю за додержанням  режиму територій  та  об'єктів  природно-заповідного  фонду  визначається законодавстом України.

Громадський  контроль  за  додержанням  режиму  територій  та об'єктів  природно-заповідного  фонду  здійснюється   громадськими інспекторами  охорони  навколишнього  природного  середовища,  які

проводять свою діяльність відповідно до Положення про  громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

79. правові форми та види екологічної експертизи

Правові форми екологічної експертизи — основні типи організації і здійснення еколого-експертної діяльності щодо апробації об'єктів, спроможних у процесі реалізації негативно впли­вати на режим використання природних ресурсів, стан навколишнього середовища і здооов'я людей

Ø  Громадська – Формалізована та Ініціативна

Ø  Державна -  Надвідомча, Міжвідомча,  Відомча

Ø  Наукова -  Академічна, Вузівська, Міжгалузева

Ø  Спеціалізована (договірна) – Інституціональна, Асоціаційна, Кооперативна

Ø  Міжнародна – Міжгалузева, Комісійна, Неурядова

Види екологічної експертизі -  Критерії поділу

-    За підставами призначення – Первинні,  Вторинні

-    За терміном проведення -  Постійні, Тимчасові

-    За територіальними ознаками - Загальнодержавні (республіканські), Регіональні, Місцеві, Локальні

-    За порядком проведення - Попередні, Основні, Додаткові

-      За об'єктивним складом - Нормативних актів, Нормативно-технічних документів, Проектних матеріалів, Технологій, Речовин, Систем, Техніки, Діючих об'єктів і комплексів, Екологічних ситуацій

80. природно-заповідний фонд як об”єкт правової охорони (см. 77)

Природно-заповідний фонд становлять ділянки  суші  і  водного простору,  природні  комплекси  та  об'єкти  яких  мають  особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу  цінність і  виділені   з   метою   збереження   природної   різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного  світу,  підтримання

загального   екологічного   балансу   та   забезпечення   фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

     У зв'язку з цим  законодавством  України  природно-заповідний фонд   охороняється   як   національне   надбання,   щодо    якого встановлюється   особливий   режим    охорони,    відтворення    і використання.