Курсовая работа: Проблема Чорнобиля в творчості поетів-шістдесятників

Групи отримують запитання для обговорення:

• Коли стався «творчий вибух» шістдесятників?

• Чому покоління шістдесятників з'явилося саме в цей час?

Розповідаючи про вибір шістдесятників, учень наголошує, що він не був легким, однозначним. Тим більше, що перша хвиля арештів відбулась уже в 1965р. (брати Горині, М. Осадчий, М. Зваричевська, згодом В. Чорновіл), друга хвиля — 1972 року (забрали В. Стуса, Є. Сверстюка, І. Світличного, І. Дзюбу, І. Калинця). Обирати власну долю тоді означало або затятися на своєму — і згинути в нерівній боротьбі, або піти на компроміс — і залишитися живим. Серед шістдесятників і непримиренні максималісти-смертники (В. Стус, І. Світличний, А. Горська), й «емігранти без еміграції» (Л.Костенко, В.Шевчук, М.Коцюбинська), й ті, котрі свідомо чи несвідомо служили своїми талантами існуючій системі (Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич, Б. Олійник).

Групи обговорюють проблемні запитання:

• Чи можна життя шістдесятників вважати трагічним?

• Як ви гадаєте, чи можна засуджувати тих шістдесятників, які поступалися своїми принципами на догоду режимові? Чим можна це виправдати? І чи можна виправдати взагалі?

Розповідаючи про Василя Симоненка, Василя Стуса і Ліну Костенко, учні обов'язково читатимуть їхні вірші.

Для наступного завдання групи отримують поезії без імені автора: «Ти знаєш, що ти — людина» (В. Симоненка), «Життя іде і все без коректур» (Ліни Костенко), «Як добре те, що смерті не боюсь я» (В. Стуса).

• Спробуйте встановити авторство. Поясніть, які риси світогляду шістдесятників виявилися у цих віршах. (Відповіді на проблемні запитання, записані на дошці, теж обговорюються в групах. Найкраще, коли діалог виллється в дискусію).

Підсумковий коментар учителя.

• Що ж зробили шістдесятники?

• У чому їх заслуга перед майбутнім?

Шістдесятники, вважає Оксана Пахльовська, заклали генетичний код сучасної України. Вони були першими, хто спромігся на спротив. З їхнього бунту постала нова історична і нова естетична свідомість української літератури.

В. Дончик розглядає це суспільне й літературне явище «як живе і ще по сьогодні — живлюще. Луна від вибуху котиться довго. А що то був літературний вибух великої сили — немає жодного сумніву. Надто щільно зійшлися в одній точці мінливі історичні, політичні й суспільно-психологічні умови, щоб із цієї вибухової речовини не виникло чудо: до літератури повернулася персона, творча індивідуальність. Може, це найбільший урок шістдесятництва».

Отже, зберігши в літературі символізм раннього Тичини, неокласичну ясність Рильського, ліричність Сосюри, романтичну піднесеність Довженка, пісенність Малишка, шістдесятники вибудовували своє поетичне слово на векторах інтелектуалізму, естетизму, елітарності. У їхньому естетичному ідеалі поєдналися краса, правда і свята віра.

Щоб зрозуміти час і народ, треба читати його видатних поетів.

На завершення учням слід запропонувати п'ятихвилинне есе: «Що я відкрив для себе на сьогоднішньому уроці?»

Для підготовки до наступного уроку учні отримують індивідуальні домашні завдання за творчістю Володимира Дрозда, Євгена Гуцала, Григора Тютюнника, Валерія Шевчука, вивчають напам'ять вірші поетів-шістдесятників (за вибором) та аналізують їх.

Як бачимо, інформаційне насичений урок був побудований на діяльнісній основі: кожен учень активно працював сам, а також у парах і групах, навчаючись самостійно здобувати знання, усвідомлювати сприйняту інформацію і застосовувати її для колективного вирішення проблемних питань. Учителям варто звернути увагу на те, що робота в групах забезпечує збільшення обсягів засвоєного матеріалу, активізує пізнавальну діяльність учнів, підвищує рівень їхніх комунікативних можливостей внаслідок внутрішньо-групового спілкування.

3.2 Урок української літератури в 11 класі: «Чорнобиль б’є на сполох (І. Драч. “Чорнобильська мадонна”)»

Мета уроку:

1. Познайомитися з твором І. Драча “Чорнобильська мадонна”.

2. Формувати уміння і навички ідейно-художнього аналізу поеми.

3. Виховувати почуття відповідальності за долю нашої землі, за долю майбутніх поколінь.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Обладнання: магнітофонний запис, таблиці, роздатковий матеріал.

Використана література: Кононенко П.П., Драч І.Ф. Дніпрова хвиля. - К.,1990.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь, фронтальне опитування, виразне читання, самостійна робота.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу.

II. Вивчення нового матеріалу.

1) Вступне слово вчителя.

Дорогі діти, ви знаєте, що зараз по всій Україні проходять дні скорботи, пов’язані з трагічною подією 1986 року в Чорнобилі. Не можемо, не маємо права і ми не приєднатися до цієї вселюдської жалоби.

Тож сьогодні у нас на уроці великий твір-трагедія Івана Федоровича Драча “Чорнобильська мадонна”.

Запишіть, будь ласка, тему-девіз “Чорнобиль б’є на сполох ” та конкретну тему сьогоднішнього уроку - І.Драч “Чорнобильська мадонна”.

Завдання уроку: познайомитися з названим твором І. Драча, проникнутися філософським роздумом поета про долю рідної землі з метою збереження її від наступних трагедій.

Квітень 1986 року…Гарний сонячний день… У чарівному Поліському краї, на північ від Києва, матері гуляли з немовлятами… росли дерева, розцвітали квіти, тихо сходила веселка, ніжно гладила дитину по голівці рідна рука. І так же тихо святе слово “мама” приходило на вуста промінцем лагідної усмішки, листочком вишні, пелюсткою квітки, радістю веселки, лагідністю руки і вечірньою молитвою.

Рідна мати і рідна Україна - два крила любові, два крила, що несли українську душу через віки і не в’янули у вічному польоті, бо тримала їх на світі материнська любов.

Та радість і горе завжди ходять поруч (звучить тривожний дзвін). Так і того квітневого дня 1986 року. “Мирний” атом Чорнобильської АЕС вибухнув.

Стогоном вирвалося з грудей одне слово - “Мамо!” То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, то плаче наша рідна земля, і виколисане перше слово немовляти являється із-за завіси літ ангелом-хранителем в образі матері, щоб захистити і свою дитину, і свою землю, і все живе…

Зболене серце поета-мислителя Івана Драча підхоплює цей стогін і виливається рядками твору “Чорнобильська мадонна”, що ввійшов до книги “Храм сонця”. Вийшла ця книга незабаром після трагедії - в 1988 році.

Починаючи роботу над змістом твору, ставлю перед вами завдання: визначити тему, ідею, жанр твору, його філософську назву. Відкрийте, будь ласка, текст твору. Зверніть увагу на епіграф. Чиї слова наводить Іван Драч? Чому? Звучить пісня.

Летіла зозуля

Сл. та муз. народні

Летіла зозуля Через мою хату,

Сіла на калину

Та й стала кувати.

- Зозуле, зозуле, Чого рано куєш, Чи ти, зозуленько, Моє горе чуєш?

- Якби не чувала,

То я б не кувала,

Тобі молоденькій Правди б не казала….

Ой, то не зозуля,

То рідна мати,

Вона прилетіла

Дочку рятувати.

2) Робота над текстом поеми І.Драча “Чорнобильська мадонна”.

Твір складається з таких частин:

1) “Пролог”;

2) “Солдатська мадонна”;

3) “Вічна материнська елегія”;

4) “Соловейко розбійник”;

5) “Примітивний портрет складної людини”;

6) “Епілог”.

Почнемо роботу з прологу, тобто з вступу. Зачитайте, будь ласка, початок твору. Як зболено пише поет, так з болем воно проходить через наше серце. А передає все це Іван Федорович за рахунок повторення приголосних звуків, подібних за звучанням. Такий прийом у літературі називається алітерацією. Цей художній прийом найчастіше зустрічається в народній творчості.

Змальовуючи жахливі події Чорнобильської трагедії, І.Драч розбурхує все в нашій свідомості, не дає відійти в небуття тому, що було. Не можемо, не маємо права забути жахи Чорнобиля.

- Як на вашу думку, з якою метою автор вводить цілу низку однорідних дієслів? (Щоб показати рух, динаміку розвитку подій, щоб не дати забути того що було, кидає в буремний вир подій).

І далі за текстом. Ця чорнобильська трагедія вмочила тебе в сльози і пекло, в кров і жахіття. Фарби такі ти подужаєш? Розпачу вистачить? Віри дістане? А безнадії?

Тут, навпаки, низка іменників - слів, що означають предмети. Що цим хоче показати поет? (Використовуючи багато слів, які щось називають, автор тим самим показує широту і глибину цього горя - безмежне воно).

Зверніться до текстів-опор. Які слова доречно тут використати? Зачитайте:

Ідемо до маминих сивин крізь літа тривалої розлуки, щоб почути ніжне: “Здрастуй, син…” і відчути найтепліші руки. (В .Кулик)

Діти плачуть, і плачуть дерева. У мами не очі, а дві сльози. (І.Драч).

А далі на підсилення зазначеної вище думки йде знову ціла низка і однорідних іменників, і однорідних дієслів. Мета їх використання та ж сама, що і в попередньому випадку. А щоб ще яскравіше всю цю картину уявити, Іван Драч вливає в контекст такі слова: “Вирви над Прип’яттю паморозь сиву бузку посивілого” (не білого, не світлого, а посивілого, як людина, що перенесла велике горе). Такий прийом у літературі, коли сутність, особливості одного явища розкриваються через перенесення на нього схожих ознак і властивостей іншого явища, називається метафорою. При цьому прямі ознаки предмета поєднуються з переносними. І як висновок роздумів: Я заздрю всім, у кого є слова, Немає в мене слів. Розстріляні слова. Мовчання тяжко душу залива. Ословленість - дурна і випадкова. Я заздрю всім, у кого фарби є - Жагучі коні з дикого мольберта. До мене жодна фарба не встає, Сховавши в сіре суть свою роздерту. Я заздрю всім, до кого лине звук, - лічильник Гейгера пищить так потойбічно. На кожній арфі чистить дзьоба крук.

І “Never mоге”кує мені стоїчно. Повторення однакових слів на початку рядка строфи, на початку строф називається анафорою.

Кінець частини - знову алітерація (нагромадження приголосних звуків). Яку основну думку несе цей основний прийом? Використовуючи вдруге алітерацію, автор підсилює звучання горя, лиха, що випало на матір-Україну:

Я випалив до чорноти жури

Свою прокляту, одчайдушну душу.

І жестами німий заговорив…

Хай жестами. Але сказати мушу.

Далі розглянемо частину, що має назву “Cолдатська мадонна”:

Мертва зона…

Більше року метляєшся

На балконах пропаща білизна,

Більше року сотається

Любов молода ненависна…

Як бачимо, знову використовується уже відомий художній прийом - анафора.

Будь ласка, діти, прочитайте уривок з поеми, де виведено образ босих ніг. Чому так сильно звучить він у творі? (Бо босими ногами була протоптана рідна земля, яка надає енергії, несе життя в цю мертву зону). Згадайте Г. Сковороду. Він сходив босими ногами всю Україну. Вона надавала йому сил, наснаги. Для старої людини кинути землю - значить зрадити її. Все живе тягнеться до рідної домівки. (Звучить пісня “ На Чорнобиль журавлі летіли“). І тому (читаємо далі за текстом):

Баба ледве встига

Чорнобилем бігти за тою здоровою,

Тяжкою, як туча, старою коровою.

Подивіться на назву твору. І на змальований образ простої жінки, життя якої пройшло на землі, де сталася трагедія. Який можна зробити висновок?

Чорнобильська мадонна - це конкретна особа - образ жінки - матері, що зросла на рідній землі; і мати - Україна, уражена вибухом Чорнобильської АЕС. І. Драч говорить, що трагедія Чорнобилем бігла, а значить, перетворила рідну землю на Чорнобильську мадонну, образ якої від конкретної особи переростає до узагальнюючого образу України.

Хто така мадонна?

Це Богородиця. Мати Ісуса. Коли була збудована Чорнобильська атомна електростанція, то її леліяли, як мадонну, бо вона була наймогутніша, найпотужніша в світі. І раптом мирний атом вибухнув. Чому так сталося? Та тому, що було допущено при її зведенні ряд помилок, допущена безвідповідальність. І за це - розплата матері-України, всього народу.

Подивіться на текст-опору “Дерево життя”. Розкрийте його філософський зміст.

З давніх-давен людям відомо “дерево життя”. Це гілочка, на якій ростуть три листочки.

Перший листочок - символ минулого часу.

Другий - сучасного.

Третій - майбутнього.

І як продовження цих слів народної мудрості звучить другий текст-опора:

Все навколишнє - це наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.

Він і підбиває підсумок усього сказаного. І, нарешті, розглянемо останню частину твору - епілог.

Прокоментуйте, будь ласка, слова:

Несе сива чорнобильська мати Цю планету…Це хворе дитя!

(Звучить повільна музика, і на її фоні читається “Молитва-сповідь “)

ПІ. Закріплення матеріалу:

Отже, який жанр твору?

Поема - це великий поетичний оповідний твір, в переносному значенні це що-небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву (за “тлумачним словником української мови” під редакцією І. Білодіда). А може, саме переносне значення жанру дало підставу критикам доповнити жанр твору, назвавши поемою-трагедією, або скорботною піснею.

Трагедія (за “тлумачним словником української мови”) - у переносному значенні це велике горе, нещастя, загальнонародне чи особисте, спричинене гострим непримиренним конфліктом.

Скорботна пісня - це пісня, пройнята скорботою, смутком, тугою. Яка тема твору? Це показ страшної трагедії людства - Чорнобильської трагедії. Яка ідея твору? Це засудження винуватців, з халатності яких “ мирний атом ” вибухнув, розносячи смертоносну радіоактивну хмару.

“Чорнобильська мадонна” увійшла до книги “Храм сонця”. Храм («За тлумачним словником»)- це область, сфера якихось духовних цінностей.

Сонце - в розумінні І.Драча - це мірило любові, надії, ніжності, правди, всього чистого. Це скоріше не астрономічна одиниця, а мірило морально-етичної оцінки. Отже, чому автор вносить твір у збірку “Храм сонця”? Він хоче цим показати Чорнобильську трагедію не як констатацію фактів, а як нагадування того, що було і щоб ніколи не повторилося подібне горе. Тому життєве кредо І. Драча:

Жити. Творити. Світ берегти.

Світити людині на цілі світи.

Холонуть зірки. Але чуйно і зірко,

Лиш ти не холонь-бо

Людинонько-зірко!

Підхоплюють цей заклик І. Драча наші земляки - поет С. Жуковський і композитор Д. Патрича піснею “Калинова вода”:

В гаю розрив-трава пахтіла молода,

А за кущами, наче в насолоду,

Дзвеніла нам вода, калинова вода,

І дарувала рівну прохолоду.

Приспів:

Калинова вода край нашого села

Цілюща і смачна в усі години.

Калинова вода біжить із джерела

Співучого, як серце України.

Нас вечір обіймав, та ще палка любов,

І дзвін отой вплітався в нашу мову.

Час, який з тих днів засмучених прийшов,

А ми все чуєм мову ту чудову!

Приспів:

Кохання, ніби цвіт, в душі не опада,

1 ми частіше подумки вертаєм

Туди, де так дзвенить калинова вода,

Найкраща пісня батьківського краю.

Приспів:

IV. Висновок уроку.

1) Продовження традиції Т.Шевченка та народних дум при зображенні матері-страдниці;

2) Сповненість поеми пекучим болем, гіркими роздумами, турботою про майбутнє людства, збереження природи;

3) Нагнітання жахливого, поєднання його з глибоким ліризмом;

4) Ненависть до винуватців аварії, гнівний осуд їхніх непродуманих дій, неуцтва, кар’єризму;

5) Поліфонізм поетичних регістрів - від високого до побутового, від лірики до інвективи - гострого, викривального виступу проти когось або чогось, гостре звинувачення.

V. Активізація домашньої навчальної роботи: написати твір (за вибором) на тему:

1) Художнє осмислення поеми І.Драча “Чорнобильська мадонна”.

“В лісах чорнобильських луна людей шукає” (Д. Кушняк).

Висновки

Чорнобильська катастрофа стала найочевиднішим і найболючішим симптомом неблагополуччя в суспільстві: наростання передкризових явищ. Вона ж разом з іншими тривожними чинниками поставила наше суспільство перед необхідністю знати правду про самого себе і будувати всі ланки життя на засадах людської моральності. Отож і причетність літератури до цієї теми слід, мабуть, оцінювати з такого погляду: якою мірою мова про Чорнобиль допомагає їй, літературі, опановувати мову правди і людської моралі, утверджуватися в них.

Знаємо випадки, коли література першою сигналізувала про якісь тривожні явища або коли вона тривалий час несла на своїх плечах головний тягар інформування суспільства про якісь проблеми та осмислення їх (наприклад, виродження  села без чорнозему, екологічна тривога тощо). Особливо це характерним буває для періодів відсутності гласності, коли жива думка може пробитися хіба що в літературі. Чорнобильські події — зовсім інше явище, вони опинилися в центрі уваги всього світу. І ситуація літератури на той час змінилася. Нині репортери і публіцисти, як і має бути, випереджають художників у висвітленні, сказати б, фабули актуальної дійсності. Це зобов'язує других до такої глибини і ґрунтовності, яка б на порядок перевищувала журналістську, до проникнення в лише їм доступні аспекти дійсності. Хоч сьогодні, коли говоримо про Чорнобиль, мусимо враховувати: літературна думка тут ще якийсь час неминуче примикатиме до думки публіцистичної, наукової, юридично-слідчої, державно-політичної, складаючи разом загальний широкий фронт пізнання й осмислення того, що сталося.

Це пізнання й осмислення здійснюється, як можна помітити, на таких головних рівнях: перший — відтворення самого перебігу подій; другий — з'ясування причин катастрофи (технологічних, виробничо-адміністративних, психологічних тощо); третій — дослідження суспільних і моральних коренів, людської картини події; четвертий — усвідомлення її загальнолюдського аспекту (урок для людства, перспективи світової цивілізації, питання війни і миру, кодекс поведінки в атомну добу, локальні і глобальні наслідки ядерних катастроф, а в найзагальнішому — бути чи не бути людству?). Всі ці чотири рівні знань про Чорнобиль, правди про Чорнобиль цікавлять мільйони людей і потрібні їм, а отже й літературі, хоч найбільше вона має сказати про «людський фактор» на кожному з них: у психологічному, суспільно-етичному, філософському й історіософському значеннях.

Підбиваючи підсумок усьому сказаному, можна ствердити, що у своїй сукупності всі твори становлять хай і неповну, але доволі широку картину подій, дають спектр громадянських і моральних емоцій та оцінок, інтелектуальних інтерпретацій. Розробка чорнобильської теми стає одним із важливих плацдармів боротьбі за повноту правди в нашій літературі, за її громадянську пристрасність, соціальну аналітичність, інтелектуальну чесність. В цьому початку продовження гуманістичної літературної традиції.

Певна річ, це лише початок. Немає сумніву, що з'являтимуться нові й нові твори про Чорнобиль у всіх літературних жанрах. Вони поглиблять сукупну художню картину народного випробування. Важливо, щоб вони вели до мужнього і чесного розуміння нашої трудної, апокаліптичної доби. Сприяли б тому оновленню, оздоровленню суспільної свідомості й практики, за яких повторення таких трагедій стало б неможливим. Переконливо навертали нас до «нового мислення» і до старих, вічних принципів людської моральності.

Список використаної літератури

1.  Білоцерківець Н. Травень // Україна. - ч. 27. - липень 1987. - С.13

2.  Бойко Л. Документально-художня епіка Чорнобиля: погляд на два твори // Радянське літературознавство.-1988. - №3. – С.3-15

3.  Горлач Л. Зона // Літературна газета. - 22 січня 1988

4.  Дзюба И. Право на слово: первые произведения о чернобыльской трагедии //Литературное обозрение. – 1988. - № 5. – С. 4

5.  Дзюба І. Музи не мовчать //Вітчизна. -  Ч. 6. – 1988. - С. 157

6.  Дзюба І. Чарівник слова. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття у 4т. — Кн.З. — К.: Рось, 1994. —687с.

7.  Дзюба І. Чужої вини не буває : Про твір, якого чекали // Літ. Україна. - 1987. — 17 верес.

8.  Дончик В. Шістдесятництво як явище, його витоки й наслідки//Слово і час. — №8. - 1997. — С44—47

9.  Драч І. Чорнобильська Мадонна // Вітчизна. – 1988. - № 1. – С. 43

10.  Залеська-Онишкевич Л. Відбитка Чорнобиля в літературі //  Сучасність. – 1984. - №4. - С. 33

11.  Заярна І. Трагедійна сила документа («Чорнобиль» Ю .Щербака, «Чорнобильський зошит» Г .Медведєва,  «Чорнобиль очима киян» С. Скляра) //СІЧ . -1990. - №4 – С. 45-49

12.  Йовенко С. Вибух //Вітчизна. - ч. 5. – 1987. - С. 2-21

13.  Клочек Г. Поетика Б .Олійника: Літ. крити. нарис. – К.: Рад. письменник., 1989

14.  Кордун В. Зона // Україна. - ч. 39. - вересень 1988. - С. 5

15.  Косарська Г. Творчість Ліни Костенко з погляду естетика експресивності. – К., 1994

16.  Костенко Ліна. Зона відчуження // Літературна Україна. - 25 квітня 1996

17.  Мануйкін О. Жанрова та ритмо-мелодійна своєрідність лірики І.Ф. Драча // Вісник Черкас. університету. Серія філол. науки. Вип. 28, 2001.  – С. 20

18.  Тарнавська М., "Перше травня" // 4 травня 1986

19.  Мироненко І. Мамини стежки // Дніпро. - ч. 12. – 1988. - С. 2-3

20.  Михайленко А. Запах полину // Дніпро. -  ч. 11,12. – 1988. - С. 23

21.   Моренець В. Поетична епіка Чорнобиля // Радянське літературознавство. – 1987. - № 12. – С. 12

22.  Моринець В. Борис Олійник: Літературний портрет. – К., 1987

23.  Олійник Б. Пришестя // Літ. Україна. – 1988. – №42; Дніпро. -1989. – №1

24.  Олійник Б. Чорнобиль. Третій ядерний удар // Дніпро. -2002. - №25-6. - С.133-136

25.  Олейник Б. Испытание Чернобылем // Лит. Газета. – 1986. – 24 сен.

26.  Олійник Б. Сім: Поема // Літературна Україна. – 1987. – 17 вересні. –

С. 4

27.  Онишкевич Л. Чорнобиль у літературі // Слово і час. – 2002. -  №4. - С. 88

28.  Панченко В. «Народу гілочка тернова…» Диптих про поезію Ліни Костенко. – К.: Веселка, 2005

29.  Пахльовська О. Українське шістдесятництво: філософія бунту // Сучасність. — 2000. - №4. — С.65—84

30.  Поетика поезії І. Драча // Вісник запорізького національного університету. -  №2. – 2005. - С. 171

31.  Розумний Я. Плід каяття // Літературна Україна. – 1991. – 25 квітня

32.  Савка М. Ліна Костенко // Усе для школи. Українська література. 11 клас. - Випуск 6. - 2001

33.  Сапеляк С. Герніка Чорнобиля // Сучасність. - 1998. - Липень-серпень. - С.115-117

34.  Скирда Л. Чорнобиль: епічне мислення // Дніпро. – 1988. - №7. - С.134-141

35.  Стельмах Б. Історія // Жовтень. -  №6. – 1988. - С. 9

36.  Стеценко О. Біблійні мотиви, образи і сюжети у творчості Л. Костенко // Біблія і культура: Зб. наук. ст. -  Вип. 2. - 2000. – С. 73

37.  Теорія літератури: Підручник. – Київ: Либідь, 2001

38.  Тарнавська М., "Перше травня" // 4 травня 1986

39.  Тихолоз Б. Поети-шістдесятники // Усе для школи. Українська література. 11 клас. - Випуск 5. - 2001

40.  Ткаченко А. Тишина каштанов //Новый мир. -  ч. 11. – 1988. - С.190-196

41.  Ткаченко А. Художній світ І. Драча. – К.: Вид-во «Знання», 1992

42.  Українська література. 5—12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / За заг. редакцією Р. Мовчан. — К.: Ірпінь, 2009

43.  Хом‘як Т. Поетика поезії І. Драча // Вісник Запорізького національного університету. -  №2. - 2005. – С. 171

44.  Черін Г. Дві поеми про Чорнобиль / Калейдоскоп: Статті і рецензії. – К.: Ред. журн. «Всесвіт», 1995. -  С. 180

45.  Черін Г. Калейдоскоп: Статті і рецензії. – К.: Ред. журн. «Всесвіт», 1995. – С. 163

46.  Щербак Ю. Чернобыль // Юность.— 1987. — № 7. — С. 48

47.  Щербак Ю. Чорнобиль // Вітчизна. - 1988. - №4. – С. 19

48.  Юрченко В. "Чорнобиль" // Свобода. - 24 квітня 1987

49.  Яворівський В. Марія з полином при кінці століття // Вітчизна, Ч. 7. - 1987. - С. 16-139

50.  Яворовский В. «Чернобыль: трагедия, подвиг, предупреждение». - М. 1988