Дипломная работа: Дослідження динаміки чисельності жуків-короїдів хвойних дерев Плужнянського лісництва

2.2 Характеристика хвойних дерев Плужнянського лісництва

Насадження хвойних порід дерев (сосна, ялина, модрина) в лісництві становлять 78 % від покритих лісом земель, із яких насадження сосни звичайної складають 77,3 % [25].

Більшу територію лісництва займають соснові ліси, які утворені переважно сосною звичайною, а також незначними домішками сосни Банкса і веймутової.

Ялинові ліси на території лісництва зростають невеликими ділянками площею 0,5-2 га посеред соснових насаджень. Модрина займає незначну площу серед хвойних лісів лісництва.

Сосна звичайна (Pinus silvestris L.) – велике дерево до 30-40 м заввишки. Стовбур звичайно прямий, в умовах лісу бічні гілки звисають. Крона у молодому віці пірамідальна, з часом розлога, широкоовальна, часто неправильна, згори ніби зрізана, плосковерхівкова. Кора світла, червоно-бура, тріщинувата, вище на гілках - жовтувата, луската; пагони голі; бруньки яйцеподібно-конічні.

Хвоїнок по 2 у пучках, вони 3-7 мм завдовжки, гострі, зверху (з опуклого боку) зелені, знизу сизі, злегка вигнуті, по краю дрібнопилчасті. Шишки яйцеподібно-конічні, 3-5 см завдовжки і 2-3 см в діаметрі, бурувато-сірі; щитки майже ромбічні, плоскі або слабко опуклі, без гачкоподібного відростка. Насіння дрібне, 3-4 мм завдовжки, еліптичне або обернено яйцеподібне, неоднаково забарвлене від жовто-бурих до темних, бруньки майже чорних відтінків; крило 9-12 мм завдовжки, світліше [18].

Сосна – важлива лісотвірна порода. Вона утворює великі ліси на піщаних ґрунтах різної трофності і зволоження (бори). На лісових підзолистих ґрунтах росте у суміші з ялиною, модриною, дубом, утворюючи мішані ліси різної структури.

Порівняно з іншими хвойними породами сосна звичайна характеризується цінними лісогосподарсько-економічними властивостями: довговічна (300-400 років), стовбури її швидко очищаються від сучків, холодо- і засухостійка, здатна споживати вологу в умовах ґрунтової засухи за допомогою потужної кореневої системи, невимоглива до ґрунту, має позитивний ріст навіть на самих бідних піщаних ґрунтах [16].

Сосна Банкса (Pinus banksiana Lamb.) – дерево до 20-25 м заввишки, але найчастіше висота його не перевищує 12-15 м. Крона спочатку пірамідальна, густа, однак далі рідшає, стає неправильною. Кора темно-бура, тріщинувата, відшаровується товстими пластинками. Пагони буро-жовті або зеленкуваті, голі. Бруньки яйцеподібно-конічні, смолисті.

Хвоїнки 2-4 см завдовжки, вигнуті, злегка скручені, світло-зелені, піхви довгі, близько 3 см. Шишки сірі, 3-5 см завдовжки, яйцеподібно-конічні, косі, сильно вигнуті, протягом багатьох років залишаються на дереві закритими. Насіння дрібне, 3-4 мм завдовжки, темне, майже чорне; крило 10-12 мм завдовжки, світліше [18].

Сосна Банкса характеризується високою холодо- і морозостійкістю, однак часто страждає від сніголаму. Починає плодоносити з 5 років. Невимоглива до ґрунту: добре росте як на багатих, добре зволожених і навіть заболочених місцях, так і на бідних піщаних і кам’янистих. Легко переносить засуху. Слабко пошкоджується хворобами і шкідниками. Великого лісогосподарського значення не має [16].

Сосна веймутова (Pinus strobus L.) – велике дерево до 30 (50) м заввишки, з довгими горизонтальними гілками, що утворюють широкопірамідальну, з віком часто неправильну, крону. Кора товста, спочатку гладенька, пізніше борозенчаста, темно-сіра, майже чорна. Пагони тонкі, зеленкуваті або буро-жовті, часто голі. Бруньки яйцеподібно-конічні, загострені, злегка смолисті.

Хвоїнки тонкі, гнучкі, сильно-зелені, 5-15 см завдовжки. Шишки 10-20 см завдовжки, вузькоциліндричні, часто зігнуті. Насіння невелике, 4-6 мм завдовжки; крило втричі довше за насіння [18].

Сосна веймутова доволі тіневитривала. Віддає перевагу багатим, свіжим і глибоким ґрунтам з хорошою аерацією, де утворює потужну кореневу систему з головного і декількох бічних коренів. Зимостійка і вітростійка, сильно вражається хворобами. Цінна декоративна порода [16].

Ялина звичайна (Picea abies L.) – велике дерево до 40 (50) м заввишки, з правильною пірамідальною кроною. Гілки розташовані горизонтально, на кінцях злегка підняті. Кора тонка, червонувато-бура або сіро-бура, луската. Молоді пагони зеленкуваті, бурі або коричневі, голі або слабо опушені. Бруньки конічні, гострі або притуплені, зазвичай не смолисті.

Хвоїнки 10-20 (30) мм завдовжки і 1-2 мм товщиною, чотиригранні, гострокінцеві, прямі або злегка вигнуті, світло або темно-зелені. Мікростробіли спочатку округлі, потім циліндричні. Шишки циліндричні, 10-15 см завдовжки і 3-4 см в діаметрі, достиглі – коричневі або червоно-бурі, блискучі. Насінні луски майже ромбічні, опуклі з широкою трикутною верхівкою і неправильно-зубчастим, ніби вигризеним, верхнім краєм; покривні луски не розвинені. Насіння яйцеподібне, з трохи витягнутим і зігнутим убік кінчиком, 4-5 мм завдовжки; крило жовто-червоне, майже у два рази довше за насіння [18].

Ялина звичайна – тіневитривала, холодо- і морозостійка порода. Вибаглива до багатих і вологих ґрунтів, гине на заболочених ґрунтах. Добре росте на супіщаних і суглинистих ґрунтах. Погано переносить гази, кіптяву, сухість повітря і особливо тривалу посуху ґрунту. Дерево довговічне (300-400 років). Ялина звичайна – цінна лісогосподарська і декоративна порода [16].

Модрина європейська (Larix decidua Mill.) – велике дерево до 30 (40) м заввишки, з пірамідальною, пізніше зазвичай неправильною кроною. Кора темна, сіро-бура, борозенчаста; молоді пагони голі, жовтувато-сірі. Бруньки дрібні, майже кулясті.

Хвоїнки по 30-40 (60) у пучку не однакової довжини, вузькі, м’які, світло-зелені із сизуватим відтінком, 15-30 (40) мм завдовжки. Шишки 30-40 (50) мм завдовжки, яйцеподібні або довгасто-овальні, достиглі слабко розкриті; насінних лусок 40-60, розташовані вони у 6-8 рядів, шкірясті, зовні голі або майже голі, з поздовжніми лініями і злегка хвилястим краєм; покривні луски з вістрям, що виступає назовні. Насіння 2-4 мм завдовжки, з крилом довжиною утричі більшим [18].

Модрина – швидкоросла, вибаглива до вологості повітря порода, пошкоджується пізніми весняними заморозками. Росте на будь-яких ґрунтах, окрім сухих, піщаних і заболочених. Цінний вид для зеленого будівництва і лісового господарства. Деревина тверда і міцна (не поступається сосні), стійка до шкідників [16].

2.3 Методики дослідження видового складу стовбурових комах-шкідників

Дослідження чисельності стовбурових комах-шкідинків хвойних дерев Плужнянського лісництва з родини короїдів (Ipidae) ми проводили у східній його частині на території площею близько 1 га, що об’єднує невеликі частини кількох кварталів, і у південно-східній частині лісництва на території площею близько 1,5 га, що також є невеликою частиною різних кварталів (рис. 2.1).

Територія дослідження у східній частині лісництва – це територія ялинових насаджень. Ми обрали дві ділянки ялинового лісу з практично однаковими умовами зростання. Площа кожної ділянки складає близько 0,5 га, з усіх сторін обнесена сосновим лісом. Розташовані ділянки в різних кварталах.

Рельєф даної території переважно рівнинний; ґрунти – сірі-лісові. Вік лісу на досліджених територіях складає 30-50 років (за даними відповідної документації лісництва і плану лісонасаджень). Підлісок і трав’янистий покрив ялинових насаджень розвинений слабо і представлений рідкими заростями крушини ламкої, осоковими травами, папоротниками і мохами.

Рисунок 2.1: План лісонасаджень Плужнянського лісництва

Ізяславського держлісгоспу Хмельницької області (масштаб 1 : 25000):

східна і південно-східна частина лісництва.

Територія дослідження у південно-східній частині лісництва – це територія соснових насаджень. Дві ділянки соснового лісу площею по 0,7 га знаходяться в різних кварталах.

Рельєф даної території рівнинний; ґрунти – опідзолені (згідно з картою). Вік лісу на території дослідження становить (за даними відповідної документації лісництва і плану лісонасаджень) 30-60 років. Підлісок і трав’янистий покрив розвинений краще ніж у ялинових лісах: крушина ламка, ліщина звичайна, горобина; трав’янистий покрив – копитняк, квасениця, чорниця, папороті та мохи.

В ході проведення дослідження на ділянках ялинового лісу виявлено і визначено 5 видів комах-шкідників родини короїдів (Ipidae) - лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.), поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.), короїд-типограф (Ips typographus L.), короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.) і деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.).

На досліджених ділянках соснового лісу виявлено і визначено 7 видів комах-шкідників цієї родини - лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.), лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.), поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.), короїд-типограф (Ips typographus L.), короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.), короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.) і деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.).

Дослідженні види комах-шкідників належать до 5 родів - лубоїд (Blastophagus), поліграф (Polygraphus), короїд (Ips), гравер (Pityogenes), деревинник (Trypodendron).

При проведенні польових досліджень по визначенні чисельності жуків-короїдів, що передбачає обов’язковий масовий збір матеріалу, використовують кілька різних методик: «виведення короїдів із обрубків», «виведення короїдів по Старку», «світлопастки Сахарова» та ін. Нами застосовувалась методика «ловчих (модельних) дерев».

Методика «виведення короїдів із обрубків»

Вирізають із обстежуваного дерева обрубки, змазують їх краї парафіном або смолою для запобігання всихання деревини, поміщають все в мішок так, щоб він нещільно облягав обрубки. Мішок підвішують у холодному місці. Вміст мішка час від часу висипають на листок білого паперу, сортують комах, заморюють і переносять на ватник. Потрібно мати на увазі, що деревина в мішках у лабораторних умовах швидко всихає і короїди окремих видів не встигають закінчити свій розвиток.

Методики «виведення короїдів по Старку»

1. Виведення в мішках.

Цим методом користуються під час спостереження за додатковим живленням жуків. Частину стовбура обтягують мішком на металевому каркасі так, щоб мішок не прилягав до верхньої частини дерева. Періодично перевіряють мішок і збирають виявлених жуків.

2. Виведення в дерев’яних ящиках.

Ящики можуть бути різної величини. Всередині їх красять чорною матовою фарбою, для доступу повітря в одну з бокових стінок вставляють сітку. Деревину змащують смолою і поміщають в ящик. Для виведення деяких видів жуків потрібна висока вологість, тому на дно ящика насипають до 2 см річкового піску. Час від часу ящик перевіряють на шкідників.

3. Збір на ловчі насипи і ями.

Цей метод використовують в лісі. Свіжі зібрані гілки стоячих дерев складають на купу висотою один метр, нагрібають листя і це все перемішують. Такі насипи приваблюють короїдів, тому час від часу потрібно оглядати гілки, просіювати підстилку, яка знаходиться під насипом і збирати жуки.

Методика «вилов комах за допомогою світлопасток Сахарова»

Багато комах, зокрема короїди, активні в сутінках; вночі їх приваблює світло електричних ламп. Для лову комах на світло використовують їхні різні моделі. Найбільш простим є збір комах на білу поверхню, що розташована позаду від лампи. Дослідник самостійно вибирає види, які його цікавлять [9].

Методика «ловчі (модельні) дерева»

Для приваблювання короїдів і визначення їх чисельності використовують ловчі дерева (Е.Ф. Мартинова), звалені або частково обкоровані, але не зрізані [29]. На таких ослаблених або мертвих деревах відбувається інтенсивне відкладання яєць, а через деякий проміжок часу тут можна зібрати личинок і дорослих комах.

Перед викладкою модельних дерев проводять детальний огляд території дослідження. Визначають стан насаджень, видовий склад і основні скупчення жуків-короїдів. На пробних площах ведуть перелік дерев по категоріях (здорові, ослаблені, сильно ослаблені, всихаючи, свіжий і старий сухостій), потім беруть із числа свіжозаселених дерев моделі і на них визначають методом ентомологічного аналізу видовий склад шкідників, щільність популяції.

При викладці ловчих (модельних) дерев [4] необхідно враховувати екологію відповідних видів стовбурових комах-шкідників, географічне розташування насаджень, їх умови зростання, санітарний стан і кількість короїдів.

Існує кілька способів викладки модельних дерев: шляхом залишення їх на корені, штучного ослаблення або зрубування і розкладання цілих дерев з кроною [4]. В соснових насадженнях ловчі дерева викладають як у вигляді дерев, так і у вигляді розрізаних на частини хлистів. Для більшої ємності дерева вкладають на підкладки товщиною 15-20 см в затіненому або освітленому місці. В ялинових насадженнях зрубані ловчі дерева вкладають на підкладки в добре освітлених місцях.

Рисунок 2.2 Палетка з елементами обліку полігамних ходів короїдів:

1 - шлюбна камера; 2 – маточні ходи

Починають викладку ловчих дерев за місяць до початку льоту короїдів: в кінці лютого – березні проти першого покоління, і в червні – липні – проти другого (сестринського).

На кожній пробній ділянці площадки беруть 2-3 заселених комахами модельні дерева і здійснюють повний аналіз [5]. Для цього дерево зрубують (якщо заселення відбувалося на стоячому дереві), обрубують сучки і ретельно оглядають. Потім вздовж стовбура сокирою чи ножем роблять пролиску на ширину долоні. На ній за виявленими ходами і комахами з’ясовують видовий склад шкідників і лінійкою вимірюють протяжність районів їх поселення. В межах району поселення кожного виду звертають увагу на характер розташування ходів шкідника.

Для обліку чисельності шкідників закладають кілька палеток (рис. 2.2), або обкоровують дерево повністю. Палетки (ділянки обліку) закладають на рівній відстані одна від одної вздовж стовбура спірально по відношенню до його осі. Розмір палеток 10 × 10 – 20 × 40 см [5]. Довжина палеток залежить від розмірів ходів шкідника. Вона має складати не менше 1,5 довжини середнього ходу короїдної сім’ї. При дуже дрібних і частих ходах, або, навпаки, дуже довгих і великих за площею, довжина палетки може бути зменшена до 0,2 м (наприклад, для гравера) або збільшена до 1 м (наприклад, для короїда-стенографа).

Рисунок 2.3 Палетки з елементами обліку ходів короїдів:

А – маточні ходи; Б – елементи ходу:

1 - канал; 2 - яйцеві камери; 3 – личинкові ходи; 4 – лялечкові колисочки.

На палетці, раніше відміченій зарубками або крейдою, пошарово знімають кору та луб і підраховують кількість маточних ходів короїдів, їх шлюбних камер, кількість молодого покоління (рис. 2.3).

На основі даних обрахунків і модельних дерев складають схему типів заселення дерев у вогнищі, вказуючи види шкідників і їх розселення на стовбурі. За даними обрахунків і модельних дерев визначають чисельність шкідника.

2.4 Матеріал дослідження чисельності представників родини короїдів Плужнянського лісництва

Для обліку чисельності жуків короїдів хвойних дерев Плужнянського лісництва обрано чотири пробних ділянки: дві ділянки ялинового лісу площею по 0,7 га і дві ділянки соснового лісу площею по 0,5 га. На кожній ділянці закладено по 5 ловчих (модельних) дерев – 4 дерева по кутках ділянки і одне дерево в центральній частині досліджуваного лісу (схема 3.2).

Модельні дерева зрубані і викладені з кроною в середині березня. Частина дерев закладена із вітровальної деревини поточних років. Довжина і товщина стовбурів модельних дерев, де здійснюється підрахунок комах-шкідників, різна (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Розмір модельних дерев на досліджуваних ділянках хвойного лісу у 2009-2010 роках

На ділянках соснового і ялинового лісу виявлено і визначено 7 видів комах-шкідників родини короїдів (Ipidae): лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.), лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.), поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.), короїд-типограф (Ips typographus L.), короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.), гравер звичайний, або короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.) і деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12