Дипломная работа: Гендерні аспекти епідемії ВІЛ/СНІД

­  Можна зробити висновок, що домінування ролі чоловіків в виборі чи користуватися презервативами робить жінку більш вразливою до зараження ВІЛ. З цим можна пов’язати і сімейний статус жінки: світова практика свідчить, що одружена жінка має більше шансів інфікуватися ВІЛ статевим шляхом, ніж неодружена, оскільки останні більш схильні використовувати презервативи [20].

­  За даними представленими в програмі гендерної політики в недержавній організації “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” одружена жінка не завжди наважується запропонувати використання презерватива з таких причин:

-  через боязнь почути докір у недовірі;

-  через боязнь накликати на себе підозри у невірності;

-  тому що погодитись чоловіку на використання презерватива – це значить взнати, що його є в чому підозрювати (тобто в зраді);

-  тому, що це не прийнято в подружньому житті [47].

-  Цьому також сприяє те, що чоловіча подружня невірність і полігамія знаходить набагато краще розуміння в суспільстві, ніж жіноча [12]. Вивчення ставлення до невірності сексуального партнера також було досліджено в рамках виконання проекту ПРООН організацією “Соціоконсалтинг”. Існуючі в сучасному українському суспільстві гендерні норми щодо сексуального життя, як свідчать соціологічні дані, забезпечували до недавніх пір „стримуючий ефект” щодо розвитку епідемії. Більшість опитаних поділяє думку про необхідність рівних і досить строгих вимог до чоловіків і жінок як сексуальних партнерів.

-  Але різняться відповіді в питаннях, що стосуються можливості зносин з декількома статевими партнерами для чоловіка та жінки.

-  Жіноча аудиторія к розгляду цієї проблеми підходить з позиції гендерної рівності, а саме: 75% респонденток заперечують прийнятність і для жінок, і для чоловіків. У чоловічому сегменті опитаних спостерігається відхилення у бік подвійних гендерних стандартів. Згідно з отриманими даними чоловіки (77%) більш строго оцінюють жіночу невірність, лише 9% визнають право жінок на стосунки з декількома партнерами [2].

-  Порівняння думок респондентів стосовно того, як слід ставитися чоловікам і жінкам до можливих інтимних зв’язків їх партнерів з іншими, підтверджує наявність у свідомості чоловіків подвійних стандартів і відсутність таких стандартів у жінок. На думку 29% чоловіків, жінка має з розумінням ставитися до можливих інтимних зв’язків її партнера з іншими жінками”. Аналогічне право для жінок визнають лише 13% чоловіків. Серед жінок „вільних поглядів” на невірність чоловіків і жінок дотримуються відповідно 16% і 15% опитаних.[52] Така статистика підтверджує існування подвійних сексуальних стандартів. Для жінки це: бути вірною одному партнеру; підкорятися в статевих стосунках навіть невірному або такому, що чинить насильство, партнеру. І для чоловіка: мати кілька партнерок та демонструвати владу над жінкою [1].

-  Пов’язані з представленими поняттями, щодо подружньої вірності є ряд існуючих уявлень щодо сексуального бізнесу. За даними Українського інститутут соціальних досліджень на 2006 рік приблизно 70% залучених до надання послуг комерційного сексу є жінки [2]. Але в зоні ризику знаходяться не тільки жінки, які надають ці послуги. А і клієнти, які їх отримують. Для жінок ситуація ускладнюється тим, що суспільством засуджуються робітниці сексуального бізнесу, але не чоловіки, які користуються їхніми послугами [20]. Іншою проблемою є поведінкові аспекти цієї діяльності.

-  За даними представленими у аналітичному звіті “Вторинний аналіз соціологічних і поведінкових досліджень щодо проблеми ВІЛ/СНІД, проведених в Україні . Жінки Секс-бізнесу” представленоно аналітичним ценром “Соціоконсалтинг” продовжує існувати гостра необхідність роботи з залученими до комерційного сексу: 19% жінок не використовували презерватив під час останнього контакту з клієнтами; 5% опитаних респондентом вважають за можливе завжди надавати секс-послуги без презерватива; 9% жінок вказали, що серед їхніх клієнтів були хворі на ЗПСШ; 5% - ВІЛ-інфіковані; 45% - споживачі ін’єкційних наркотиків [36]. Залученість жінок до комерційного секс-бізнесу є фактором вразливості для них, так і для чоловіків,що хоча і в меншій кількості але, є залученими до надання сексуальних послуг. Як заначається в документі “ВІЛ/СНІД, жінки та секс бізнес” представлений Фондом Народонаселення Організації Об’єднаних Націй (ФН ООН) робота с цими групами ризику повинна різнитися, адже існує біологічна різниця в захисті та лікуванні хвороб ВІЛ/СНІДУ та ЗПСШ між чоловіками та жінкам [10].

-   Загалом, існує тенденція, що безпека статевих зносин взагалі повинна покладатись на жінку: за даними дослідження „Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні” респонденти критично оцінюють реальний розподіл гендерних ролей в практиці статевих зносин. Лише на думку половини опитаних, в Україні дійсно існує гендерний паритет у відповідальності щодо запобігання ІПСШ. Відповіді решти респондентів значною мірою варіюються залежно від їх віку і статі. Проте з набуттям досвіду статевого життя опитані, передусім жінки, визнають існування нерівної відповідальності за безпеку статевих зносин, яка значною мірою покладається на жінок [1].

-  Причинами надання жінками послуг комерційного сексу можуть бути складнощі фінансового становища, нижчі можливості знайти оплачувану роботу, накладення суспільством на жінку більшої відповідальності за турботу про родину порівняно з чоловіком, залежність від чоловіка. В умовах, коли жінці немає на кого розраховувати – ні на чоловіка, ні на членів родини – ці проблеми можуть стати вирішальними аргументами на користь того, щоб почати надавати послуги комерційного сексу [10]. На це впливає економічна залежність жінки від чоловіка. Вона включає і додатковий соціальний фактор, що підвищує вразливість жінок: жінки дуже обмежено представлені в органах влади і тому мало можуть впливати на розподіл бюджетних коштів, наприклад, на пріоритетне направлення коштів на медичні та соціальні програми [21].

-  Жінки займають в три рази менше керуючих посад, загалом в світі [15] Отже, вони є менш економічно спроможними, ніж чоловіки. Задля поліпшення свого соціального становища жінки часто виїжджають на заробітки і стають жертвами торгівлі людьми, через що інфікуються ВІЛ [62].

-  У випадках, коли чоловіки виїжджають на заробітки, вони можуть мати позашлюбні стосунки та інфікувати своїх дружин після повернення додому.[24] Попри ризиковану поведінку тесту на ВІЛ не проходять і чверть з загальної кількості, тих хто повернувся з закордону.

-  Через те, що чоловіки частіше можуть розпоряджатися значними сумами коштів, що дозволяє їм мати кількох партнерок, а також практикувати споживання алкоголю та наркотиків, які сприяють ризикованій поведінці [31, 42]. Економічна залежність впливає і на стан жінки, що вживає наркотики. Адже, жінки-СІН часто залежні не тільки від наркотиків, але і від чоловіка, який володіє ресурсами і зв’язками для добування наркотиків. В такій ситуації вона не наважується відстоювати свої потреби, боячись втратити чоловіка і постачальника наркотиків в одній особі. Існують випадки, коли чоловіки змушують жінок надавати послуги комерційного сексу для добування наркотиків і для жінки, і для чоловіка [40].

-  Нерівний доступ до ресурсів проявляється і в отриманні різноманітних послуг. Так, доступ дівчат і жінок до медичних та немедичних послуг часто обмежений таким факторами, як брак грошей, домашня робота, яка на них покладена, турбота про членів сім’ї, отримання дозволу від чоловіка. Особливо часто це проявляється в сільській місцевості [39].

-  На жінку покладається і знаходження роботи, попри нерівний доступ до ресурсів, обов’язки ведення домашнього господарства і виховання дітей. Будучи хворою, їй буває досить складно виконувати ці обов’язки. Крім того, жінка може відмовитись здійснювати дії щодо покращення свого життя, зокрема отримувати медичні або інші послуги, мотивуючи це тим, що їй потрібно піклуватися про сім’ю та дітей. Взагалі, жінка як берегиня домашнього затишку часто стає сама замкнена в цій своїй ролі. Прослідковується, що у випадку захворювання чоловіків жінки рідше йдуть з сім’ї, ніж чоловіки у випадку захворювання дружин. Існує певна закономірність: коли хворіє чоловік, дружина про нього піклується; коли хворіє дружина, чоловік часто покладає ці обов’язки на родичів дружини або просто не виконує їх, навіть якщо більше нікому потурбуватися про неї. Адже чоловіка, який не піклується про члена родини, суспільство осудить менше, ніж жінку [20].

-  Жінки, що вживають наркотики і осуджується суспільством більше, ніж ті ж дії з боку чоловіків. Це може впливати на відмову жінки брати участь в програмах зменшення шкоди від вживання наркотиків. Додатковим фактором може виступати те, що таку жінку назвуть “поганою матір'ю” [33]. Традиційно в компаніях СІН жінка останньою вводить наркотик, що сприяє потраплянню в її організм залишків крові усіх тих людей, які скористалися цим шприцом до неї. [36]

-  Для жінки-СІН окрім вже зазначеної фінансової залежності важливою є і психоемоційна залежність від партнера. Жінка, найчастіше повертається до вживання наркотиків, якщо це робить її партнер [2].

-  Окремо можна виділити причини вразливості чоловіків. Наприклад, через замовчування особистих гомосексуальних відносин. Через це такі чоловіки користуються послугами секс-бізнесу, а отже стають одними з представників груп ризику [33].

-  Фактори вразливості є і для жінок, що мають інтимні стосунки з жінками. Це питання найчастіше не включається в дискурс про ЗПСШ та ВІЛ/СНІД. Нестача інформації для лесбійок, щодо профілактики захворювань робить цю групу особливо вразливою [17].

-  Підсумовуючи, можна чітко виділити гендерний вимір проблеми ВІЛ/СНІДу.

-  По-перше, основні причини інфікування чоловіків та жінок різниця і відображаються в біології, сексуальній поведінці, гендерних ролях, економічній та психоемоційній вразливості [9, 20]. Також, гендерна нерівність обмежує доступ жінок до послуг ВІЛ-сервісу і не дає можливості як чоловікам, так і жінкам отримати інформацію про більш безпечні сексуальні стосунки.

Один з напоширеніших шляхів передачі ВІЛ\СНІД- статевий, і необхідно зважати, що гендерні норми формують установки щодо сексу, сексуальності, вірності та ризикованих сексуальних практик, а отже вони відіграють важливу роль поширенні епідемії. [1, 9] Необхідно враховувати, що швидкість розповсюдження ВІЛ/СНІДу серед жінок, можливо зменшити тільки якщо і в сексуальну поведінку чоловіка будуть внесені зміни[45]. В роботі з гендерним факторами вразливості важливості до ВІЛ/СНІД використовувати досвід та напрацювання відомих світових організацій - таких, як ЮНЕЙДС, Фонд ООН для розвитку в інтересах жінок (ЮНИФЕМ), ВОЗ, Світовий Банк. Адже сама тема активно вивчається та використовується на світовому рівні [50].

1.3 Впровадження гендерно чутливих програм в Україні

Згідно міжнародному досвіду, можуть існувати два види гендерно сенсетивних програм. Один з них використовує існуючи в суспільстві гендерні стереотипи, трансформуючи “некорисні”, з точки зору поширення епідемії, в “корисні”. Інший підхід спрямований на зміну таких стереотипів, намагаючись їх перебороти. В Україні, згідно першому принципу, створюються групи ЛЖВ в Одесі. Другий підхід поки що, не використовується [12].

Згідно висновків, що були зроблені під час дослідження ”Впровадження гендерно чутливих аспектів в програми профілактики ВІЛ” як в діяльності державних, так і в діяльності міжнародних програм існують певні складності з введенням гендерно орієнтованого підходу.

Це пояснюється кількома причинами:

-  відсутність чи незначна кількість осіб з “гендерним баченням” проблем на рівні прийняття рішень;

-  високий рівень існування гендерних стереотипів у працівників в сфері системи охорони здоров’я;

-  нестача стратегій та програм, що враховують гендерний підхід, нестача секторальних стратегій та програм, що враховують гендерну специфіку проблеми ВІЛ/СНІД [36].

-  В Україні , де зазначені причини мають місце, майже не існує гендерно сенситивних програм. Організації, які впроваджають гендерно орієнтовані програми та дослідження наразі можна зазначити дві. Міжнародний благодійний фонд “Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні” та всеукраїнська благодійна організація “Всеукраїнська мережа ЛЖВ”.

-  Недержавною організацією МБФ «Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні» було проведено дослідження “Гендерно орієнтовані пограми і підходи в програмах профілактики ВІЛ, підтримки ЛЖВС”, в рамках проекту “САНРАЙЗ” при підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Дослідження вивчало явище введення гендерно сенсетивних програм і підходів для представників груп ризику [45].

-  Сучасний приклад в Україні впровадження гендерної політики на організаційному рівні існує в ВБФ “Всеукраїнській мережі людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ)”. Організацію було офіційно зареєстрована у 2001 році. Зараз вона включає в себе 21 громадські центри. Місія організації, спираючись на гуманістичні ідеали, покращувати якість життя, що живуть з ВІЛ, шляхом поєднання всіх зацікавлених сторін для надання психологічної, соціальної, консультативної, юридичної допомоги, адвокатування доступу до лікувальних препаратів та діагностики для людей, що живуть з ВІЛ, в Україні. За підтримки організації діють дитячі центри в 14 регіонах України, 12 підтримуючих центрів в місцях позбавлення свободи, діють проекти з надання медичної допомоги в 13 регіонах, а також підтримується 45 проектів з соціального супроводу дітей та дорослих в 23 регіонах України. Центральний офіс знаходиться в Києві.

-  В столиці працює одне з найбільших відділень - громадський центр “Київське міське відділення Всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”. Воно було зареєстровано 5 травня 2006 року. Організацію створено з метою здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги окремим категоріям, які потребують допомоги, а саме людям, які живуть з ВІЛ/СНІД. Сама ініціативна група, яка започаткувала організацію в м. Києві почала свою діяльність з квітня 2003 року, протягом 4-ох років Київське відділення працювало як частина центрального офісу Мережі. З травня 2006 року почала самостійно виконувати проекти, які фінансувалися (фінансуються) міжнародними і національними донорськими організаціями та фондами. Соціальні працівники, психологи і педагоги надають соціально-педагогічні послуги як в самому Центрі, так і в державних медичних закладах (Дитячий будинок «Берізка, інфекційне відділення для дітей з ВІЛ/СНІД, пологовий будинок №4 де народжують ВІЛ-позитивні жінки), соціальний супровід і патронаж здійснюється соціальними працівниками на дому у людей, які знаходяться в термінальній стадії Сніду, або в стаціонарах Українського і Міського Центрах профілактики та боротьби зі СНІД. Колектив Київського міського відділення Всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” складається з (без консультантів - 36) 40 працівників, працівники різних напрямків мають різний відсоток зайнятістості та графіки роботи. КМВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» займає 2 приміщення надані партнерською організацією – Київським міським центром соціальних служб для дітей, сімї та молоді, на правому та лівому березі. В іншій частині міста, в Міському центрі СНІД працює дитяча кімната, яка надає послуги вагітним ВІЛ-позитивним жінкам та дітям [29, 43].

-  В 2008 році в центральному офісі організації було представлено гендерну політику, на яку має орієнтуватись проектна діяльність всіх представництв Мережі. Мета цієї політики полягає в зниженні вразливості жінок та чоловіків, завдяки гендерному підходу. Також вона спрямована на утвердження гендерної справедливості та сприянні створення гендерно чутливих програм Мережі. В Гендерній політиці організації зазначається, що стратегії мережі, що будуть розроблятись, базуючись на таких основних принципах:

1.  Визнання, що проблема ВІЛ/СНІД – це міжгалузева проблема, яка стосується багатьох сфер суспільного життя (наприклад, виховання в школі, сім’ї), а не тільки охорони здоров’я;

2.  Визнання всього комплексу прав людини щодо обох статей;

3.  Визнання прав усіх осіб на інформацію, послуги та умови, що дозволяють їм захищатися від негативного впливу ВІЛ/СНІДу;

4.  Забезпечення того, щоб втручання, які здійснюються в межах діяльності Мережі, не погіршували становища людей;

5.  Спрямування зусиль на те, щоб чоловіки та жінки були рівноправними партнерами в знаходженні рішень та вирішенні щоденних проблем.

Політика базується на дослідженні факторів вразливості до ВІЛ/СНІДу в гендерному аспекті і визначає стратегічні шляхи подолання проблем, викликаних гендерними стереотипами

Важливо, що представлена політика виділяє можливі шляхи та стратегії подолання гендерної проблематики ВІЛ\СНІД. Серед індивідуальних шляхів впливу на клієнта виділяють проведення групової роботи, індивідуальних консультацій, що будуть враховувати існування гендерних стереотипів, і намагатись впливати на них. Також визначаються заходи, які повинні вживатися для подолання гендерних аспектів епідемії ВІЛ/СНІДу, серед яких: включення гендерного компонента в програми первинної профілактики серед молоді; розвиток жіночого лідерства; участь в регіональних координаційних радах, зокрема вплив на розподіл бюджетних коштів на користь розв’язання гендерних аспектів ВІЛ-інфекції; участь в роботі державних та місцевих органів, які мають соціальне спрямування, зокрема, в рамках Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”; співпраця з центрами зайнятості з метою працевлаштування і успішної трудової діяльності жінок та їх оточення. Особлива увага повинна приділятися якості послуг, які надають ці організація; співпраця з державними органами та силовими відомствами. Особливі зусилля повинні докладатися до забезпечення виконання цими органами своїх обов’язків; створення, збір та обмін справами-прецедентами щодо захисту прав жінок. Це можуть бути як судові справи, так і справи, де вдалось позитивно вплинути на ситуацію, наприклад, на органи міліції; розповсюдження інформаційних матеріалів, спрямованих на руйнування гендерних стереотипів.

Дуже важливим є інноваційний підхід щодо роботи з чоловіками, зважаючи на гендерно чутливі програми. Зазначено, що повинна також проводитись індивідуальна та групова робота з чоловіками для вирішення різних проблем[20].

Описана Гендерна Політика Всеукраїнської мережі ЛЖВ враховує всі досліджені гендерні стереотипи і намагається вплинути на них. Ця Політика є одноразово зазначеною, і визначає ті моменти, які мають бути вивчені працівниками в цій сфері. Окрім презентації програми додаткових інформаційних занять з даної теми в організації проведено не було.

Київське представництво ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” отримало грант на реалізацію гендерно чутливої програми. Це є надзвичайно актуальним, враховуючи впровадження гендерної політики в Мережі, загалом. Метою проекту є - покращення якості життя 200 ВІЛ-позитивних людей (100 жінок та 100 чоловіків) в м. Києві та Київській області, зокрема завдяки застосуванню гендерного підходу у наданні послуг ВІЛ позитивним людям, та наснаження ЛЖВС шляхом залучення до участі у гендерно орієнтованих соціальних програмах та поширення серед них інформації про можливість отримання комплексу соціальних послуг. Проект спрямований на створення та поширення практики специфічного супроводу ВІЛ- позитивних жінок, спрямованого на вирішення гендерно обумовлених проблем. Також вони зазначають про необхідність залучення чоловіків до послуг проекту. Київське відділення здійснюватиме адміністрування роботи, в межах проекту, на вище зазначених базах. В рамках проекту буде організовано регулярне проведення 3 груп самодопомоги, надання консультацій з питань гендерної тематики, забезпечено розповсюдження інформації про організації, що працюють в сфері ВІЛ/СНІД. Протягом проекту буде здійснено 8 технічних візитів з метою передачі досвіду, проведено ряд консультацій та інформаційних заходів, на яких працівники організацій отримають інформацію щодо гендерного аспекту епідемії ВІЛ та методах роботи з жінками в контексті гендерної тематики. Проект включає в себе створення і розповсюдження гендерно орієнтованої соціальної реклами- брошури та листівки будуть отримані від донорської організації, плакат створено в рамках проекту Київським відділенням. Також в завданнях проекту зазначається про необхідність проведення 2-ох тренінгів «Гендерні аспекти життя з ВІЛ» для персоналу організації та клієнтів.

На запит організації було створено тренінгову програму для персоналу організації, яка має на меті надати інформацію з питань гендерної проблематики ВІЛ/СНІД. Для розробки тренінгу було використано матеріали презентації Гендерної Політики організації.

Розділ 2. Методологія дослідження

2.1 Час та місце проведення дослідження

Дослідження було проведене в одному з представництв ВБО „Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”, а саме, в громадському центрі Київському міському відділенні “Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” протягом квітня-травня 2009 року. Колектив організації складається з 34 працівників: координаторів програм роботи з дорослими та дитячими програмами, координатора правобережного дитячого центру, старших соціальних працівників, соціальних працівників, соціальних працівників – тренерів, соціальних педагогів, вихователів, адміністраторів, бухгалтерів, та безпосередньо виконавчого директора організації.

Київське міське відділення ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” створено з метою здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги окремим категоріям, які потребують допомоги, а саме людям, які живуть з ВІЛ/СНІД. Організація самостійно виконує проекти, які фінансуються міжнародними і національними донорськими організаціями та фондами. Соціальні працівники, психологи та консультанти надають соціально-педагогічні послуги як в самому Центрі, так і в державних медичних закладах (Дитячий будинок «Берізка, інфекційне відділення для дітей з ВІЛ/СНІД, пологовий будинок №4, де народжують ВІЛ-позитивні жінки). Соціальний супровід і патронаж здійснюється соціальними працівниками на дому у людей, які знаходяться в термінальній стадії СНІДу, або в стаціонарах Українського і Міського Центрах профілактики та боротьби зі СНІД. Працівники різних напрямків мають різний відсоток зайнятості та графік роботи.

КМВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» займає 2 приміщення надані партнерською організацією – Київським міським центром соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, на правому та лівому березі. В іншій частині міста, в Міському центрі СНІД працює дитяча кімната, яка надає послуги вагітним ВІЛ-позитивним жінкам та дітям.

До опитування було залучено працівників організації з усіх відділень в місті Києві.

2.2 Характеристика досліджувальної групи

В дослідженні було залучено 26 працівників організації, з них - 19 жінок, і 5 чоловіків, відповідно. Середній вік респондентів становив 34 роки (мінімальний – 24, максимальний - 44 роки).

Після проведення опитування щодо рівня поінформованості з гендерних питань ВІЛ/СНІДу (26 респондентів), було сформовано тренінгову групу з метою підвищення рівня знань щодо гендерних аспектів ВІЛ/СНІДу (13 учасників). Критеріями відбору до тренінгової групи були:

­  Низький рівень поінформування з даної тематики;

­  Знаходження на посаді соціального працівника, консультанта, психолога; педагога, тренера, координатора соціальних проектів;

­  Можливість долучитися до тренінгу самим респондентом у визначений день;

­  Рекомендації керівництва центру.

2.3 Інструменти дослідження

Для опитування фахівців було обрано метод опитування шляхом анкетування. Анкетування – емпіричний соціально-психологічний метод одержання інформації на підставі відповідей на спеціально підготовлені, що відповідають основній задачі дослідження питання, що складають анкету. Анкета – це тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.[] В даній роботі використовувалася анкета, яка складалася із відкритих запитань, потребуючих самостійного конструювання відповідей і закритих, у яких респондентом необхідно було обрати одну з готових відповідей. Отриманий матеріал анкетування піддавався якісній обробці.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5