Реферат: Правовий захист підприємництва

1.4.      
Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.       
        Одними законодавчими заборонами не можна досягнути протидії порушенням антимонопольного законодавства. Для цього потрібне нормативне закріплення діючої системи засобів захисту від цих правопорушень.    
        Законом від 18 лютого 1992 р. передбачено накладання штрафів на підприємців – юридичних осіб.
        Ці штрафи накладаються за:        
-      зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірна угода між підпри.ємцями, дискримінацію підприємців органами влади і управління, недобросовісну конкуренцію;   
-      відхилення від виконання або невчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленні початкового стана або зміні угод, що суперечать закону, - у розмірі до 5 відсотків виручки підприємця і реалізації продукції (товарів, робот, послуг) за останній звітний рік, що передував рокові, у якому накладається штраф;       
-      непредставлення, невчасне представлення або представлення завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його територіальних відділень - у розмірі до 0,5 відсотка виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робот, послуг) за останній звітний рік, що передував рокові, у якому накладається штраф.
        Передбачена законодавством України адміністратива відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.   
        Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнений статтями 1661, 1662, 1663, 1664 (закон України “Про внесення змін і доповнень у КоАП” від 5 квітня 1995 року), що встановлюють такі адміністративні стягнення. Зловживання монопольним становищем на ринку спричиняє накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств і т.ін.) у розмірі до 15 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян, а на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, до - 30.   
        Неправомірні угоди між підприємцями спричиняють накладення штрафу на зазначених осіб у тих же розмірах, а за дискримінацію підприємців органами влади й управління передбачений штраф у розмірі до 15 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян.
        За зазначені вище правопорушення не передбачена кримінальна відповідальність, хоча, з огляду на істотну шкоду, яку вони наносять, вона рекомендується необхідної. При цьому може бути використаний досвід інших держав. Наприклад, у США ще в 1890 році був прийнятий законодавчий акт Шермана, що повідомляв карним злочином два види порушень закону: договір або об'єднання в будь-якій формі або таємна змова з метою обмеження свободи торгівлі між декількома штатами або з іншими країнами; монополізацію або спробу монополізації будь-якою особою або об'єднанням або договір з іншою особою про монополізацію в будь-якій сфері торгівлі або комерції між декількома штатами або з іншими країнами. Американський учений В.Ковачик вважає, що американське антимонопольне законодавство тлумачить антимонопольне порушення як тяжкий злочин і встановлює однаково суворі санкції, як для компаній, так і для громадян. Для компаній карні штрафи можуть нараховуються двома шляхами. Відповідно до Акта Шермана, максимальна сума штрафу за карне порушення складає 10 мільйонів доларів США. Альтернативним варіантом установленої міри покарання є обов'язок компанії сплатити штраф у розмірі, рівному подвійній сумі прибули компанії або подвійний сумі збитків потерпілої особи, у залежності від того, яка сума більше. Для громадян форма покарання може мати вид грошового стягнення в розмірі до 350 тисяч доларів США, а також у виді позбавлення волі на термін до трьох років.10   
        Використання карних санкцій для боротьби з порушеннями антимонопольного законодавства повинно стати однією з найважливіших рис законодавства, спрямованої на захист конкуренції в Україні. Незважаючи на важливість кримінальної відповідальності, тільки встановленням і застосуванням карних санкцій не можна попередити і припинити правопорушення в цій сфері. Для забезпечення чіткого і діючого механізму захисту конкуренції в підприємницькій діяльності необхідно сполучення кримінально-правових засобів захисту з административно- правовими і цивільно-правовими охоронними засобами впливу.      
        Таким чином, для підвищення ефективності боротьби з порушеннями антимонопольного законодавства необхідно не тільки правильно використовувати в практику передбачені законодавством
санкції. Потрібно також удосконалювати охоронні-правові засоби захисту від правопорушень у цій сфері. Зокрема, доцільно закріплення в законодавстві ряду вищевказаних кримінально-правових і інших мір відповідальності і захисту. Крім того, необхідно забезпечити максимальну ефективність кожного засобу впливу окремо, погоджувати і комплексно застосовувати в сукупності правові й організаційні засоби захисту конкуренції в підприємницькій діяльності.         

1.5.       Характеристика антимонопольного законодавства зарубіжних країн.       
        Аналізуючи законодавство України, що встановлює контроль за економічною концентрацією, слід зазначити, що воно багато в чому узгодиться з подібним законодавством більшості країн світу, що забороняє антиконкурентне злиття фірм. По загальному правилу, значні компанії зобов'язані заздалегідь інформувати державні органи про злиття з іншими компаніями або про придбання майна інших компаній на значні суми. Держава може заборонити будь-яке злиття, що веде до створення монополії, що заподіють істотний збиток конкуренції на місцевому або загальнонаціональному ринку. Особливо доскіпливо законодавство встановлює контроль за горизонтальними злиттями найбільших на даному ринку компаній з іншими компаніями. 
        Зокрема, законодавство США передбачає можливість ліквідації за рішенням суду корпорації, що володіє 60 і більш відсотками ринку США (місцевого або загальнонаціонального), якщо вона придушує своїх конкурентів шляхом різкого зниження цін нижче витрат виробництва або висновки контрактів з іншими компаніями, спрямованих проти конкурентів і т.д. Одне з останніх великих справ про демонополізацію ринку - це розукрупнення в 1982-1983 роках величезної по сукупній вартості акцій компанії «Америкэн телефон энд телеграф (АТТ)». Причому одночасно з розукрупненням «АТТ» у США держава встановила над нею жорсткий контроль, оскільки компанія залишалася по-давньому монополістом у ряді сфер.         
        У сучасних умовах в Україні потрібно подальше удосконалювання і розвиток правового механізму, що міг би ефективно сприяти заохоченню конкуренції і припиненню порушень антимонопольного законодавства.
        При цьому може бути використаний досвід антимонопольного регулювання розвитих держав, де антимонопольне законодавство існує достатньо давно. У цих державах також достатньо поширені порушення антимонопольного законодавства, зокрема, дискримінація в цінах і інші засоби ведення торгівлі, що обмежують свободу вибору покупця і зменшують конкуренції; зокрема, «пов'язані» контракти; установлення розміру цін і територіальних меж торговцям-посередникам, що займаються перепродажем; вимогу купувати тільки в себе й ін.       
        Так, у західному світі одержала широке поширення цінова дискримінація. Вона, наприклад, має місце тоді, коли продавцем при однакових витратах виробництва і розподілі призначаються різні ціни на ті самі товари різноманітним покупцям або коли призначаються однакові ціни різним покупцям при неоднакових витратах. Значними фірмами використовуються різноманітного роду знижки на ціни для визначених груп покупців або окремих регіонів із тим, щоб витиснути своїх конкурентів і домогтися монопольного положення на ринку.   
        Оскільки зазначені правопорушення є поширеними, у практику застосування антитрестового законодавства досить часті справи про змови фірм про ціни, угодах компаній про поділ ринків, обмеженні виробництва, що ведуть до підвищення цін на шкоду інтересам споживачів. Так, у 1987 фінансового року на рівні федерації в США і тільки одним міністерством юстиції (тобто крім Федеральної торгової комісії) було передано в суд 92 справи за обвинуваченням фірм у змові про ціни. Винні особи були піддані покаранням у виді великих штрафів, а в деяких випадках випливав і тюремний висновок.    
        Необхідність утримання конкуренції для успішного функціонування економіки при концентрації значної економічної влади і власності окремими юридичними особами викликало прийняття в розвитих державах відповідних правових норм, сукупність яких утворить антимонопольне (антитрестове) законодавство західних держав.         
        Антимонопольне законодавство в західних державах націлене на запобігання монополізації ринку; змови про ціни; дискримінації в цінах і інших обмеженнях торгівлі, що заподіюють істотний шкода конкуренції, а також антиконкурентних злить.       
        Національне і регіональне законодавство західних країн в області конкуренції передбачає дві основні категорії правопорушень:      
-      договори або відношення між різноманітними юридичними особами, що порушують конкуренцію;
-      придбання фірмою такого положення на ринку, що робить конкуренцію на ньому практично неможливої.  
        У першому випадку мова йде про змову. В другому - про монополію (такий термін вживається в американському праві) або про домінуючі позиції на ринку і зловживанні ними (така термінологія Договору про заснування ЄЕС).11     
        Так, антитрестове законодавство обмежує або навіть забороняє деякі види договорів, якщо вони призводять до знищення або істотного порушення нормальної конкуренції. Це, зокрема, угоди, що закріплюють за їхніми учасниками визначені обсяги виробництва того або іншого товару, розподіляють між ними джерела сировини, ринки збуту, забороняють учасникам перепродувати товари нижче обговореного рівня цін або не дозволяють вступати в аналогічні договірні відношення з особами, що не приєдналися до даної угоди.
        Закон ФРН про боротьбу з обмеженнями конкуренції 1957 року повідомляв недійсними договори, укладені підприємцями або їхніми об'єднаннями, якщо вони в стані вплинути на виробництво, виробничі процеси або на умови прямування товарів на ринку (стаття 1). Відповідно до § 15 цього закону недійсними признаються будь-які
угоди, за допомогою яких обмежується свобода учасників цих угод визначати ціни й умови постачань товарів у договорах із третіми особами. У багатьох західноєвропейських країнах обмежуючі конкуренцію угоди (так називані «обмежувальні» угоди) підлягають обов'язкової реєстрації в адміністративних і судових органах, що оцінюють їхнє утримання з позицій відповідності загальному благу або привселюдному інтересу.12
        Найбільше тривалу історію має антимонопольне законодавство в США. Так, ще в 1890 році був прийнятий законодавчий акт Шермана, що повідомляв порушенням закону, що подає собою карний злочин, що карається покаранням, два види порушень:  
-      договір і об'єднання в будь-якій формі або таємна змова з метою обмеження свободи торгівлі між декількома штатами або з іншими країнами;      
-      монополізація або спроба монополізації будь-якою особою або об'єднанням або договір з іншою особою про монополізацію в будь-якій сфері торгівлі або комерції між декількома штатами або з іншими країнами.  
        Закон Клейтона, прийнятий у 1914 році, повідомляв порушеннями закону (але не карними злочинами) чотири види діяльності: цінову дискримінацію - продаж товару по різноманітних цінах покупцям , що знаходиться в подібних умовах; угоди, що зв'язують покупця умовами або дозволяючи іншими особами , що не на ринок - продаж з умовою, що покупець припинить покупку в конкурентів продавця; корпоративні злиття - придбання конкурентних компаній; наявність тих самих членів правління в конкуруючих компаніях.    
         Закон Робинсона-Патмана 1936 року встановлює заборона на дискримінацію цін у усіх випадках, за винятком тих, коли вона виправдується скороченням витрат або признахтся необхідної для приведення цін у відповідність із конкуренцією.
        Рекомендується, що те позитивне, що є в досвіді
антимонопольного правового регулювання розвитих держав, може бути використане для удосконалювання антимонопольного законодавства України.

2.  Правові засоби захисту підприємців від недобросовісної конкуренції  

2.1.           Поняття недобросовісної конкуренції.

Конкуренція це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які необхідні споживачу. Таке законодавче визначення цього терміну надано в ст. 1 закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

Конкуренція є необхідним атрибутом ринкових відносин. Разом з тим здійснення підприємцем своїх прав, в тому числі і конкурентних відносинах, не повинно зачіпати права і законні інтереси інших осіб. Тому законодавством забороняється недобросовісна конкуренція.

Але на практиці недобросовісна конкуренція є самим поширеним видом правопорушень в підприємницькій діяльності.

Поняття недобросовісної конкуренції, як спеціальне на законодавчому рівні вперше було визначене в ст. 7 закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції". Але це по суті був тільки перелік дій, які визнавались недобросовісною конкуренцією. Всі інші питання стосовно захисту від недобросовісної конкуренції вирішувались на рівні законодавчих і підзаконних актів (наприклад засади захисту від недобросовісної конкуренції тощо).

Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгівлі та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Згідно ст. 1  закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначаються слідуючі дії:

По-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта тобто підприємця.

По-друге створення перешкод підприємцем в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

По-третє - це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб’єкти (підприємці), їх об'єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об'єднання, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.

Це можна пояснити тим, що в 1992 році на час прийняття закону приватизація ще тільки розпочиналася, більшість майна, в тому числі і цілісні майнові комплекси підприємств знаходились у державній власності, а кількість суб'єктів підприємницької діяльності недержавних форм власності взагалі була ще незначною. По суті тільки розпочиналося становлення цивілізованого підприємництва, а тому конкуренція на ринку ще не набрала сили. На ринку товарів, послуг діяли в значній більшості монополісти. Тому вимоги закону, які регулювали питання конкуренції майже повністю відповідали стану економічних відносин, які склалися на той час на ринку.

Але в подальшому в зв'язку з впровадженням ринкових реформ, роздержавленням та приватизацією, наявність різноманітних недержавних форм підприємництва (приватних, колективних і індивідуальних), появи і розвитку конкуренції на ринку України між вітчизняними та зарубіжними товаровиробниками виникла об'єктивна необхідність щодо вдосконалення правових засад захисту господарчих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, яка з кожним роком набрала все більші масштаби.

З метою посилення захисту від недобросовісної конкуренції було прийнято спеціальний закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який введено в дію з 1 січня 1997 року.13

Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб‘єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції, він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Згідно ст.1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначають слідуючі дії:

-    по-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб‘єкта тобто підприємця;

-    по-друге створення перешкод підприємцям в процесі конкуренції на досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

-    по-третє – це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб‘єкти (підприємці), їх об’єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об’єднання, що не є суб‘єктами підприємницької діяльності, у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.

2.2.           Неправомірне використання ділової репутації господарського суб’єкта (підприємця)

Неправомірне використання ділової репутації підприємця як правопорушення передбачає зокрема такі дії:

-    неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

-    неправомірне використання товару іншого виробника;

-    копіювання зовнішнього виду виробу;

-    порівняльна реклама.

Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, спричиняє матеріальну і моральну шкоду діловій репутації підприємця.14

Неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця означає порушення його права на індивідуалізацію його як юридичної особи і яке відрізняє від інших суб’єктів підприємницької діяльності схожих з ним, яке охороняється законом. Вимоги до найменування підприємства.15 Тобто в найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика, майстерня, тощо), вид (приватне, колективне, державне) і інші. Розуміється, що це правопорушення містить і свавільне використання найменування іншого підприємця.

Неправомірне використання знаків для товарів і послуг також розповсюджений вид правопорушень.

Як відомо, знак для товарів і послуг - це позначення, яке відрізняє товари одних підприємців від однорідних товарів інших підприємців.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93р. визначає, що право на знак посвідчується свідоцтвом, яке надає його володарю виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд. Воно також надає його володарю право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за виключенням коли використання знаку не визнається порушенням права володаря свідоцтва. Тому можна прийняти до висновку, що неправомірним визнається будь - яке використання знака для товарів і послуг третіми особами без дозволу його володаря в тому числі і використання його на товарах і при наданні послуг.16

Необхідно відмітити, що Україна в 1992р. приєдналась до Паризької конвенції по охороні промислової власності, яка передбачає охорону товарних знаків. Але на практиці охоронні заходи, які передбачені Паризькою конвенцією в багатьох випадках є неефективними в боротьбі з такими порушеннями в умовах нецивілізованого ринку.

Більш того, при переході країн СНД до ринкових відносин збільшилась кількість спроб реалізувати вироблену продукцію під прикриттям чужих товарних знаків. Наприклад з 66 тис. товарних знаків, які користувалися правовою охороною на території колишнього Союзу РСР, біля 40 тис. Належали іноземним володарям - саме недоторканість найчастіше порушувалась.17

Серед найбільш поширених порушень, які визначаються, як недоброякісна конкуренція це контрафакція18 і обманна імітація.19

Так Антимонопольним комітетом України була розглянута справа про перевірку використання товарного знаку (обманна імітація) фірмою Сінгрем - Україна, м. Київ.

Неправомірним також визнається використання без дозволу уповноваженої на те особи рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта підприємницької діяльності, якщо має пріоритет на їх використання.

Неправомірне використання товару іншого виробника є також неправомірним використанням ділової репутації підприємця. Воно полягає в тому, що правопорушник вводить в господарюючий обіг під своїм позначенням товар іншого виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіювання зовнішнього виду виробу також відноситься до неправомірного використання ділової репутації підприємця.

Під копіюванням зовнішнього вигляду виробу законодавець розуміє відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта підприємницької діяльності і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарчого суб’єкта.20

Але при цьому треба мати на увазі, що не визначається неправомірним копіюванням зовнішнього вигляду виробу або його частини, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

Дія ст. 6 закону не поширюється на вироби, що мають охорону об’єкта права інтелектуальної власності.

Недобросовісна реклама також визнається недобросовісною конкуренцією в підприємницькій діяльності. Недобросовісна реклама регламентується відокремлено законом України "Про рекламу".21 В статті 10 цього закону недобросовісною визнається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі. Отже відмінними рисами правопорушення – недобросовісна реклама є її протизаконність і можливість завдання шкоди. Якщо цю норму перевести у позитивну форму, то вона узгоджується з правилом з Міжнародного кодексу рекламної практики: “Будь-яке рекламне послання повинно бути юридично бездоганним, сумлінним, чесним і правдивим”22.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7