Реферат: Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)

2.    Ціннісно-орієнтований компонент – формування елементарного апарату політичного мислення, першого образу системи ціннісних орієнтацій.  Приклад:  “Ми  любимо  рідну  землю”.

3.   Установчо-нормативний компонент – вироблення в особи            певних настанов на сприйняття і споживання політичної інформації, ставлення до політичних подій і явищ, дій інших осіб у сфері політики, і – головне – вибір свого стилю і скерованості поведінки у політичних відносинах. Приклад: “Я не залишусь байдужим, коли хтось зазіхне на волю мого народу і мою            свободу – я  захищатиму  і  те,  і  інше”.

Нарешті, в теорії політичної соціалізації залишається ще одне            питання, з яким нам слід визначитись. Це – питання типу політичної соціалізації, засноване на тому, що таких типів існує декілька (гегемоністський, гармонійний,  конфліктний  і  т. д.).

...........…………………………………………………………………………………

1.  Політологія...  Цит.  праця. – С. 107.

-14-

Для нас є дуже важливим визначити: з яким типом політичної   соціалізації ми маємо справу в реальності, в умовах сучасної освіти                    у молодших школярів, і визначити – який тип політичної соціалізації          найкраще підходить для досягнення мети і виховання громадянина                          і члена громадянського суспільства. Зараз обмежуємось лише постановкою        цієї проблеми, а її розв’язання подамо у практичній частині нашого дослідження.

Продовжуючи розгляд політичної соціалізації, конкретизуємо його, звернувши увагу на проблеми взаємозв’язку політичної соціалізації                           і освіти, виховання. Тобто розглянемо проблему політичної соціалізації                  у школі.

Як освіта забезпечує єдність процесів навчання і виховання, так і політична освіта є поєднанням процесів політичного навчання і виховання, будучи в свою чергу одним з головних елементів в процесі політичної соціалізації.

Освіта взагалі може розглядатись подвійно:

1)  Як  процес  соціокультурної  комунікації;

2)  Як соціокультурний інститут, що забезпечує процес соціокультурної комунікації. Система освіти мусить розглядатись як найважливіший соціокультурний регулятив розвитку суспільства. Політико – культурні норми, цінності, зразки, стереотипи транслюються між поколіннями, соціальними           групами за посередництвом освіти. Освіта є інститутом оновлення політичної культури, поєднуючи в собі і успадкування, і         оновлення політичної культури. Шкільна освіта виступає як          один з головних, базових етапів освіти, освіта в молодшій              школі – перший етап шкільної освіти – і тому відіграє дуже важливу  роль:  перевчити  завжди  важче,  ніж  навчити.

-15-

Легко побачити, що освіта і соціалізація мають дуже багато спільного.  Це і не дивно: освіта є одним із провідних засобів соціалізації, головна   риса        якого – цілеспрямованість. Можна сказати, що майже весь обсяг цілеспрямованого компоненту політичної соціалізації міститься в процесі освіти, а стосовно молодших школярів з упевненістю можемо відзначити, - сьогодні весь обсяг цілеспрямованої політичної соціалізації – у молодшій школі.

Цілеспрямування процесу освіти вимагає від тих, хто його планує і розробляє дотримуватись трьох правил, пов’язаних з особливостями політичної освіти,  політичної  соціалізації.

1)  Не оновлення політичної культури в процесі політичної соціалізації в школі призведе до стагнації суспільного розвитку. (Очевидно, що політична культура – не статичний елемент політичної системи, а в сучасних умовах він тим більше не може бути таким).

2)  Модернізація освіти, політичної освіти без урахування культурного контексту нації призведе до дестабілізації в суспільстві, конфлікту і конфронтації по лінії: старше покоління – молодше покоління; до знищення культурного ядра народу. Звичайно, конфлікт “батьки - діти” існував завжди, але його необачне поглиблення шкідливе для суспільства. Зрозуміло, що модернізація – неодмінний супутник прогресу, але історія знає багато прикладів того, як модернізацій ні манівці, модерністська утопія, заводили націю у глухий кут. Україні це знайомо – в нас ще живе гірке розчарування, пов’язане з тим, що добробут і процвітання не увірвались в кожен дім з проголошенням незалежності, а проголошення переходу до ринку і радикальних економічних реформ через шокову терапію обернулись не стрімким економічним злетом, а катастрофою. Менше  за  все  ми  хочемо  того,  щоб  з нашої роботи хтось зробив

-16-

висновок: мета виправдовує засоби, і тому виховання молодого покоління в дусі нових ідеалів і цінностей (у порівнянні з цінностями і ідеалами попередніх років) слід проводити радикальним шляхом, геть відкидаючи  все,  що  було   накопичене  в  політичному  досвіді  народу.¹

Навпаки, політично соціалізувати – це, на нашу думку, - не створити новий тип політичної людини, а дати можливість творчо розвиватись, самозмінюватись. Політична соціалізація в контексті шкільної освіти аж             ніяк не передбачає створення готового типу людини, з визначеним              набором якостей політичної культури, вона, на нашу думку, передбачає створення усіх необхідних базисних умов для включення механізмів           активної політичної соціалізації, політичної самоосвіти і самовиховання,           коли особа сама творить себе у світі політичного, а не є пасивним об’єктом чужого впливу. Гадаємо, навіть не треба пояснювати, що виховання                   осіб, здатних лише до пасивного засвоєння прищеплюваних моделей             мислення, відчуття і поведінки несе в собі загибель для демократії і громадянського   суспільства.

Пояснімо вище сказане. Для західних демократій однаково цінними                 є і консерватизм, і лібералізм, і соціал-демократія. Всі ці ідеології сприяють повноцінному розвитку демократичного суспільства і окремо, і – головне – будучи всі разом представлені в політичній палітрі суспільства. То ж         політична соціалізація в її цілеспрямованому аспекті і не повинна сприяти вихованню консерватора, ліберала чи соціал-демократа. Завдання полягає в тому, щоб представник нового покоління органічно засвоїв “обов’язковий” набір   базових   цінностей – розуміння   своїх   прав і свобод,  повагу  до  прав  і

.............………………………………………………………………………………....

1. Див.: Борцов Ю., Коротец И., Шпак В. Политология в вопросах                   и  ответах. – Ростов-на-Дону, 1998. – С. 342-346.

-17-

свобод інших, розуміння своїх обов’язків перед державою і суспільством             та чекання виконання суспільством і державою своїх обов’язків перед                    ним у відповідь. А вибір ідеологічних уподобань – вільний вибір особи – її симпатії соціал-демократії, консерватизму чи лібералізму – її особиста справа.   І взагалі вона може підтримувати будь-яку ідеологічну течію на свій            розсуд, якщо, звичайно, обрана нею ідеологія не передбачає порушення           прав і свобод людини, дискримінацію, розпалення ворожнечі в              суспільстві.

Зрозуміло, що в молодшій школі мова ще не може йти про активну політичну соціалізацію особи, політичну самоосвіту і самовиховання, але їх передумови мають бути закладені саме в цей період.

Підіб’ємо перші підсумки. Ми визначились із розумінням терміну “політична соціалізація”, при цьому звернули увагу на існуючі проблеми політичної соціалізації, з якими ми можемо стикнутись в сучасних умовах. Ми побачили, що ці проблеми – доволі суттєві і їх ігнорування може звести нанівець намагання вдало розпочати процес політичної освіти у молодшій школі. Це проблеми безідейності, негативного політичного досвіду старших поколінь та,  як їх наслідок, проблема внутрішнього конфлікту у дитині. Ми запропонували шлях, що повинен допомогти уникненню цих проблем – по-перше, наявність єдиної стратегічної узгодженої програми, ідеології, по-друге, надання переваги непрямим, прихованим методом впливу і політичній соціалізації.

Нами було сформовано базові завдання, які політична соціалізація має досягти як процес сам по собі без урахування свого конкретного політико – культурного наповнення, універсальні цілі політичної соціалізації. Ми            також сформулювали функціональні напрямки політичної соціалізації: інформативний, ціннісно-орієнтований і установчо-нормативний, які мають бути присутні всі три у політичній освіті. Нарешті, ми визначили зв’язок між

-18-

 освітою і політичною соціалізацією, з’ясувавши, що політична освіта як єдність процесів політичного навчання і виховання є не чим іншим, як цілеспрямованим компонентом політичної соціалізації, головним на даному етапі політичної соціалізації. Інші два компоненти:

1)  стихійний вплив, що у нашій ситуації несе більше небезпеки,            ніж можливої користі – розглянутий нами при обговоренні можливих  проблем  і  труднощів  політичної  соціалізації;   

2)  особиста політична активність – ще не присутня у молодшому шкільному  віці,  її  основи  лише  закладаються.

До цих пір нас більше цікавив сам процес політичної соціалізації – у наступному розділі ми розглянемо об’єкт політичної соціалізації – молодших школярів,  їх  психологічно-розумові  вікові  особливості,  їх  світосприйняття.

-19-

Розділ 1.2.   Психологічно - розумові  особливості                молодших  школярів.

У цьому розділі ми спробуємо з’ясувати, якими психологічними, розумовими, соціальними, пізнавальними якостями володіють молодші школярі. Нас це цікавить з двох причин. Перша полягає в тому, що далеко не всю інформацію з галузі політичних знань можна донести до учня, ті поняття, які легко формулюємо для себе,  залишаться для нього незрозумілими.                Всі необхідні терміни, категорії політичних знань, що мають бути              передані молодшим школярам в процесі політичної соціалізації, мають бути передані опосередковано, з урахуванням вікових особливостей нашого об’єкту цілеспрямованого впливу у політичній соціалізації. Скажімо, немає сенсу намагатись пояснити молодшим школярам значення терміну “громадянське суспільство”, про те є можливість привчити їх до самоорганізації.  Друга причина в тому, що ми висуваємо гіпотезу про те, що молодші   школярі внаслідок своїх особливостей розвитку несуть у собі багато рис і якостей, необхідних для формування особистості громадянина і члена громадянського суспільства – і залишається ці якості розвивати  і заохочувати їх розвиток. Так, наприклад, молодші школярі  виявляють схильність до духу суперництва, який є необхідною    умовою  розвитку  суб’єкта  ринкових  економічних   відносин.

Почнемо з розгляду соціальних характеристик розвитку дітей       молодшого  шкільного  віку.

Дослідження в галузі сучасної психології і педагогіки свідчать, що молодшим школярам притаманні наступні характеристики соціальної структури  розвитку:

1)   Прагнення  бути  першим,  кращим  за  інших;

2)   прояви  духу  суперництва,  ентузіазм;

3)   схильність  вигадувати  різні  правила;

-20-

4)   часом  молодші школяри бувають невдячними, видаються      немічними;

5)   намагаються робити все правильно, і в той же час “непомітно для себе”  виходять  за  межі  дозволеного;

6)   розквітають у відповідь на похвалу чи заохочення і дуже тяжко сприймають  невдачі;

7)   прагнуть  весь  час  діставати  задоволення,  люблять  сюрпризи;

8)   можуть проявляти і розсудливість і дражливість, люблять критикувати інших;

9)   великого  значення  надають  дружбі;

10)       відчувають, що школа замінює домівку, як найвпливовіший соціальний  чинник;

11)       полюбляють “ябедничати”, але не внаслідок схильності до донощицтва, а внаслідок потягу до встановлення справедливості і рівності усіх перед “правилами”.¹

Інші дослідники роблять особливий наголос на:

·     прагненні до суспільно значущої діяльності;

·     здатності у разі потреби довільно керувати своєю поведінкою, хоч ще переважає мимовільність поведінки;

·     умінні налагоджувати стосунки з ровесниками, разом гратися і працювати;

·     “демократичність” у поводженні з вчителем.²

Отже, молодші школярі вже у 6-7 річному віці виявляють багато ознак соціалізованої поведінки, здатність до життя у суспільстві, що проявляється         

.........................................................................................................................................

1. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. – К., 1998. – С. 26-28.

2.  Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1997. – С. 83.

-21-

у здатності  до  співіснування у  класному  колективі.  Багато з їхніх  соціальних Отже, молодші школярі вже у 6-7 річному віці виявляють багато ознак соціалізованої поведінки, здатність до життя у суспільстві, що проявляється у здатності до співіснування у класному колективі. Багато з їхніх соціальних якостей заслуговують на підтримку і заохочення (прагнення до суспільно значущої діяльності, дух суперництва, товариськість і бажання змагатися  з ровесниками у грі). І в той же час слабке місце їх соціалізації – дисципліна, нормативне регулювання своєї поведінки вольовим зусиллям, узгодження поведінки з нормами шкільного життя, що виступає для них першим прообразом життя у суспільстві “в мініатюрі”. Педагогічний досвід свідчить, що до 9-10 річного віку ці недоліки можна легко усунути, якщо процес виховання в школі добре налагоджений, методи виховання науково обґрунтовані  і  відпрацьовані  у  вчительському  досвіді.

Перейдемо до розгляду пізнавальних та розумових характеристик. Дослідження у цій галузі визначають такі пізнавально – розумові якості               6-7  річок,  вони:

·     полюбляють ставити запитання;

·     полюбляють нові ігри, ідеї;

·     найкраще навчаються, роблячи самостійні відкриття;

·     віддають перевагу процесу, а не результату;

·     складають плани співробітництва у грі;

·     характерним символам надають великого значення;

·     краще розуміють особливі стосунки і функціональні взаємини;

·     розуміють події минулого, якщо вони тісно пов’язані із сьогоденням;

·     віддають перевагу ігровій діяльності, навчання за допомогою          гри  дає  більший  навчальний  ефект,  ніж  за  допомогою  книжок;

·     вивчення  суспільства  (!)  має   пов’язуватись  із  сьогоденням – у

-22-

цьому плані дуже популярні продуктивні екскурсії, за якими послідовує обговорення побаченого; і повторимось ще раз: події минулого (історію) починають розуміти лише тоді, коли вони тісно пов’язані з нинішнім часом – особливо пильно запам’ятаймо цей останній аргумент: він нам ще знадобиться.

В цей період молодші школярі вже вміють робити елементарні узагальнення, абстрактне мислення в них ще знаходиться в початковому стані, в зародку. Дітям в цей час доволі важко даються визначення – як їх запам’ятовування так і власне складання абстрактних визначень. Взагалі   процес визначення та пояснення у них відбувається шляхом                  знаходження і наведення конкретних прикладів, конкретизованих             асоціацій. Конкретика, конкретне мислення більше притаманне молодшим школярам. Узагальнення, як правило, не йдуть далі елементарної індукції        через простий перелік. Дедуктивне мислення лише починає формуватись               у цьому віці. Проте доволі добре розвинута аналогія – діти можуть легко зрозуміти і відшукувати самостійно подібні предмети, явища саме за          методом   аналогії.

У молодших школярів яскраво виявляється наслідуванність – важливе джерело  успіхів  у  початковій  школі.

Особливістю їхньої розумової діяльності є те, що вони часто обмежуються сприйняттям зовнішніх ознак, понять, явищ, здатність до глибокого аналізу ще не виражена. Діти, ніби губка вбирають знання,                  але не завжди усвідомлено. Вже в молодшому шкільному віці діти відзначаються високою поінформованістю про навколишнє життя. Тобто останні дві тези підтверджують сказане нами у попередньому розділі:                діти сприймають всю інформацію, що потрапляє до них і є набагато                більше обізнаними в оточуючому світі (первинно соціалізованими), ніж               це  здається  з  першого  погляду.

-23-

Такі якості, як абстрактне, теоретичне мислення, засвоєння наукових понять, закономірностей, оволодіння такими мислитель ними операціями як аналіз, порівняння предметів, узагальнення істотних ознак і відкидання неістотних формуються у дітей молодшого шкільного віку вже в процесі навчання, тому, якщо говорити, про першокласників, то ці перераховані якості не  є  характерними  для  них,  як  правило.

Характерною особливістю світосприйняття молодших школярів,        їхнього оволодіння знаннями є схильність до міфологізованого казкового сприйняття і пояснення світу. Особливу увагу на це звернув ще                               В. Сухомлинський, що широко застосовував казкове розуміння світу               дітьми у своїй “Школі радості”. “Молодші школярі дуже полюбляють мультфільми, охоче слухають казки, пригодницькі оповідання, вигадують таємниці,  неймовірні  історії,  фантазують”.¹

Діти дуже чутливі – і коли дорослі вважають їх фантазії брехнею, ображаються, ховаються у себе – а це вірний шлях до гальмування розвитку. Дитяча уява створює неймовірні сюжети, казковий світ для того, щоб цікавіше було жити, щоб пояснити на свій розсуд те, що неможливо осягнути, усвідомити.

Дуже важливим  для молодших школярів є наочне супроводження інформації. Причиною цього є як раз перевага конкретики над абстракцією і мальованого, казкового світу над буденністю. Наочне супроводження інформації, особливо ж яскраве, мальовниче,  з елементами казки виступає міцним допоміжним засобом запам’товування. Гарне оформлення збуджує мотиваційний інтерес до навчання, чудовий засіб індоктринації, створення образно – чуттєвого символічного світу, що є для дитини більш

.........................................................................................................................................

1. Особенности психологического развития детей 6-7-летнего          возраста / Под  ред.  Д.  Эльконина. – М., 1988. – С. 218.

-24-

сприйнятливим,  ніж  сухий  спочатку  світ  букв  і  цифр.

Звернемо також увагу на таку психологічну властивість молодших школярів, як підвищена чутливість. Здатність глибоко й болісно переживати - емпатія. Чуттєвість дитини дуже висока. Гостре почуття чогось залишається           з нею і через багато років, коли забуваються і факти, і обставини. Скажімо – відчуття відрази до чого-небудь (кого-небудь) може залишитись в житті і проявлятись в дорослому віці, вже несвідомо. Створення привабливого емоційного фону, що супроводжує процес навчання і виховання – чи                    не головна умова успіху в оволодінні знаннями і правилами, нормами поведінки,   прищепленні   настанов  і  цінностей.¹

Апелювання до позитивних емоцій чи співпереживання у початковій               школі – неодмінний супровідник освіти. Але ми маємо відмітити, що               цей компонент, успіх в більшій мірі (якщо не виключно) залежить від         вчителя.

Ми вже навели достатню кількість особистісних якостей молодших школярів, щоб приступити до їх аналізу. Нас цікавить вирішення наступної проблеми: якими мають бути засоби політичної соціалізації за посередництвом підручника, щоб вони відповідали віковим особистісним характеристикам молодших  школярів?

Сучасний підручник для початкової школи укладається також                         і  із  врахуванням   принципово   нових    вимог  і   підходів   до   самого   змісту         

“Освіта.  Україна  ХХІ   століття”.²   Здійснено  перегляд  самих  функцій-           25-сучасної   шкільної   освіти,   в  т. ч. – початкової.   Концептуально   ці   нові             

.........................................................................................................................................

1.   Коломинский Я., Панько Е. Учителю – о психологии детей                       6-летнего возраста. – М., 1988. – С. 128.

2.   Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ              століття”. – Київ, 1994 – Розділ “Зміст  освіти”. – С. 11-14.

-25-

вимоги  і  підходи   сформульовані  в  Державній   національній   програмі   під-ручника. Якщо донедавна він був зорієнтований на інформаційну і від-творюючу функцій, які обслуговували модель навчання: вчитель передає знання, а учень опановує їх на рівні засвоєння – присвоєння, то сучасна           освіта вимагає особистісно-орієнтованої моделі навчального процесу,         вимагає співпраці всіх учасників навчального процесу, а не розрахунку                 на учнів – слухняних виконавців. Тому сучасні підручники, крім      інформаційної,  мають забезпечувати  мотиваційну  і  розвивальну  функції.

    Важливою для авторів залишається проблема добору навчального матеріалу. При цьому слід враховувати, що обсяг підручника не повинен перевищувати можливості дітей. Слід дотримуватись такого правила: якщо тексту забагато, то це стомлює дітей, знижує увагу та інтерес; надмір інформації  зумовлює  формальне,  поверхове  знання.

Структура підручника, текст і позатекстові позначення, символи, колір, ілюстрації мають давати чітке уявлення, чого і як слід навчати за цим підручником. Зокрема, для забезпечення мотивації учня практикуються такі засоби заохочення та підтримки самостійних розумових зусиль учнів:  достатній вибір завдань, цікавий матеріал, ілюстрації, схеми міркування. Підручник повинен мати чітку структуру, кольорове і шрифтове виділення опорного матеріалу, в ньому повинна бути достатня кількість ілюстрацій,               а ілюстрування букварів взагалі має переважати над їх текстовим         наповненням.

Взагалі, роль підручника у процесі політичної соціалізації молодших школярів не може бути вирішальною. Політична освіта – єдність політичного навчання і виховання складається з багатьох факторів. Це і особистісні і професійні якості вчителя, і позаурочна, і позашкільна діяльність, і загальна атмосфера у школі, класі, сім’ї і підручник. Обсяг дипломної роботи                      не  дозволяє    нам    проаналізувати   всі   складові   цього   процесу,   то   ж   ми

-26-

виходитимемо з того, що всі інші умови сприяють успішному проходженню процесу політичної соціалізації, тобто спрощуємо модель політичної соціалізації, залишаючи в ній одну досліджувану змінну – підручник, і, домовляючись  про  незмінність  усіх  інших  умов,  ceteris  paribus.

Сформулюємо чітко наші вимоги до підручника початкової школи                в  частині   політичної   освіти,   політичної   соціалізації.

1.   Зрозуміло, що політичний компонент має становити відносно невелику частину усього обсягу підручника. Інакше він                   вийде заідеологізованим. А ідеологічний момент в політичній          соціалізації – як раз той момент, що потребує виваженості. Тому         не слід чекати політичних елементів освіти на кожній сторінці підручника. Вірогідніше за все, вони мають обіймати місце декількох тематичних уроків за весь навчальний рік. Перевантаження тут ні до чого. Умови навчального процесу           такі, що в разі потреби учитель надасть учням необхідну інформацію, а в процесі виховання працюватиме над прищепленням необхідних ціннісних орієнтацій, норм          поведінки,  моделей  поведінки,  настанов  і  т. д.

2.   Підручник для молодших школярів зовсім не повинен місти-              ти вичерпну інформацію навіть в тематичному розділі,        присвяченому, скажімо, Україні як нашій Батьківщині. Матеріал підручника виступає лише опорою для діалогу і полілогу учнів            і вчителя в процесі розвиваючого навчання, формування             здібностей   до  саморозвитку.

Страницы: 1, 2, 3, 4