Курсовая работа: Майнове страхування

Курсовая работа: Майнове страхування

Зміст

Вступ

1.Загальні положення

2.Страхування майна підприємств

3.Страхування майна в сільськогосподарському виробництві

4.Транспортне страхування

5.Страхування електронних баз даних і програм комп’ютерних систем

6.Страхування підприємницьких ризиків

7.Страхування майна громадян

Висновок

Література

Вступ

Тема контрольної роботи «Майнове страхування» з дисципліни «Страхування».

Страхування – це відносини по захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні окремих не передбачуваних несприятливих подій за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Іншими словами, категорія страхування визначає систему економічних відносин, що включає сукупність форм і методів формування цільових фондів грошових коштів і використання їх на відшкодування збитку при різних непередбачених несприятливих явищах (ризиках), а також на надання допомоги громадянам при настанні окремих визначених подій у їхньому житті.

З погляду права страхування відноситься до цивільно-правових відносин.

Специфічні ознаки страхування:

–  відносини формуються при наявності імовірності настання непередбачених, раптових, несприятливих подій, що можуть викликати матеріальний збиток;

–  при формуванні відносин здійснюється розподіл можливого збитку між учасниками страхування за рахунок того, що випадковий характер подій робить їх малоймовірними для всіх учасників одночасно;

–  страхування передбачає перерозподіл збитку, як між учасниками, так і в часі;

–  замкнута розкладка збитку обумовлює зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд: уся сума страхових платежів (без обліку витрат організацій, що здійснюють страхування) повертається у формі відшкодування збитку на протязі прийнятого в розрахунок інтервалу часу в тому ж самому територіальному масштабі.

Сутність страхування полягає в розподілі збитку між усіма ділянками страхування. Це є кооперацією по боротьбі з наслідками стихійних лих і протиріччями, що виникають у суспільстві через розходження майнових інтересів людей. Таким чином, страхування – елемент виробничих відносин. Воно пов’язано з відшкодуванням матеріальних втрат, що є основою для безперервності і безперебійності процесу відтворення.

Страхування – одна з найдавніших категорій суспільно-виробничих відносин. По мірі розвитку товарно-грошових відносин примітивна форма – натуральне страхування – була замінена грошовою формою. Страхові відносини, закріплені в письмовому договорі страхування як цивільно-правова угода, відомі, принаймні, з епохи пізнього Середньовіччя. Тоді завдяки великим географічним відкриттям помітно розширилися обсяги морської міжнародної торгівлі. Підприємцям знадобилися великі капітали, щоб використовувати нові можливості, що відкрилися.

Історично виникнувши в зв’язку з необхідністю забезпечити компенсації збитків, які не підлягають перекладанню на інших осіб, страхування перетерпіло в ході свого тривалого розвитку істотні зміни і поширюється зараз на багато випадків, коли настання збитків пов’язане з цивільно-правовою відповідальністю їх носія. У таких випадках страхування є для потерпілого додатковою гарантією охорони його майнових інтересів. Надалі, поряд з майновим страхуванням, що забезпечує відшкодування збитків, пов’язаних з втратою чи ушкодженням матеріальних благ, з’явилося особисте страхування, що гарантує виплати визначених грошових сум при настанні смерті, каліцтва, хвороби та при дожитті до визначеного віку людини.

1.Загальні положення

страхування майно збиток

Майнове страхування – це галузь страхування, у якій об’єктом страхових відносин виступають майно в різних видах і майнові інтереси. Економічним призначенням майнового страхування є відшкодування збитку, що виникає у результаті страхового випадку. Поряд з відшкодуванням збитку майнове страхування передбачає проведення заходів щодо запобігання чи зниженню втрат, забезпеченню збереження застрахованого майна. Виконання цієї ролі досягається застосуванням юридичних норм, що потребують виконання страхувальником визначених превентивних робіт, стимулюванням цих мір через систему знижок-надбавок до платежів і обмеження виплат відшкодування, а також шляхом відрахування частини страхових платежів на фінансування відповідних попереджувальних заходів.

Майнове страхування буває добровільним і обов’язковим.

Застрахованими можуть бути ризики, пов’язані як із власним майном страхувальника, так і знаходиться в його володінні, користуванні і розпорядженні.

Основними ризиками, що підлягають страхуванню, є:

1)  ризик утрати (загибелі), чи нестачі ушкодження визначеного майна внаслідок:

–  пожежі;

–  стихійних лих (повеней, посух, заморозків, землетрусів, бур, ураганів, штормів, вихрів, смерчів, цунамі, граду, обвалів, зсувів, осідання ґрунту й ін.)

–  протиправних дій третіх осіб, включаючи крадіжки і грабежі;

–  аварії водопровідної, опалювальної, каналізаційний систем;

–  непередбаченого відключення електроенергії, водопостачання, подачі тепла;

–  внутрішнього загоряння машин, устаткування, електроапаратів, електроприладів та ін.

Не визнаються страховими випадками і не покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі), утрати майна в результаті:

–  наміру чи грубої необережності страхувальника (вигодоздобувача);

–  дефекту в майні, що був відомий страхувальнику до укладання договору страхування, але про що не був сповіщений страховик;

–  недотримання вимог нормативних документів, правил, і інструкцій з експлуатації й обслуговування об’єктів майна;

–  використання об’єкта майна по чи призначенню не в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;

–  природних процесів (корозії, зносу, шумування, гниття, псування і т.п.), обумовлених внутрішніми властивостями об’єктів майна.

Крім того, не відшкодовується збиток, нанесений унаслідок подій нездоланної сили (форс-мажорних обставин), якщо договором страхування не передбачене інше.

2)  ризик відповідальності по зобов’язаннях, що виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров’ю чи майну інших осіб;

3)  ризик збитків від підприємницької діяльності через порушення своїх зобов’язань контрагентами підприємця чи зміни умов цієї діяльності з незалежних від підприємця обставин, у тому числі ризик неотримання очікуваних доходів – підприємницький ризик.

Страхувальник за договором майнового страхування після того, як йому стало відомо про настання страхового випадку, зобов’язаний негайно повідомити про це страховика чи його представника. Якщо договором передбачені термін і (чи) спосіб повідомлення, воно повинно бути зроблене в домовлений термін і зазначеним у договорі способом. Такий же обов’язок лежить на вигодоздобувачі, якому відомо про укладання договору страхування на його користь, якщо він має намір скористатися правом на страхове відшкодування.

Невиконання даного обов’язку дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховик вчасно довідався про настання страхового випадку, або що відсутність у страховика даних про це не могло позначитися на його зобов’язанні виплатити страхове відшкодування.

При настанні страхового випадку, передбаченого договором майнового страхування, страхувальник зобов’язаний прийняти розумні і доступні в діючих обставинах заходи, щоб зменшити можливі збитки.

Приймаючи такі міри, страхувальник повинний керуватись вказівкам страховика, якщо вони повідомлені страхувальнику.

Витрати з метою зменшення збитків, що підлягають відшкодуванню страховиком, якщо такі витрати були необхідні чи були зроблені для виконання вказівок страховика, повинні бути відшкодовані страховиком, навіть якщо відповідні заходи виявилися невтішними. Такі витрати відшкодовуються пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості незалежно від того, що разом з відшкодуванням інших збитків вони можуть перевищити страхову суму.

Страховик звільняється від відшкодування збитків, що виникли внаслідок того, що страхувальник навмисне не прийняв розумних і доступних йому заходів, щоб зменшити можливі збитки.

Однією з важливих особливостей майнового страхування є суброгація – перехід права страхувальника (вигодоздобувача) до страховика. Якщо договором страхування не передбачене інше, у майновому страхуванні до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить у межах виплаченої суми право вимоги, що страхувальник (вигодоздобувач) має до особи, що несе відповідальність за відшкодовані страховиком збитки. Суброгація застосовується в будь-яких відносинах по майновому страхуванню, у тому числі і при страхуванні цивільної відповідальності.

Право страхувальника (вигодоздобувача) переходить до страховика в межах виплаченого страхового відшкодування, в іншій частині воно зберігається за потерпілим страхувальником, що вправі жадати від відповідальної за шкоду особи сплати різниці, якщо фактичні збитки перевищують отримане від страховика.

Страхові компанії мають право на регресний позов.

Регрес (зворотний рух) – це зворотна вимога про відшкодування сплаченої суми, пропоноване одним господарчим суб’єктом чи громадянином іншому суб’єкту.

Так, знищення чи ушкодження майна може відбутися з вини третьої особи, але не страхувальника. Це стосується випадків пожежі, проникнення води із сусідніх приміщень чи викрадення майна. У таких випадках, страховик, що виплатив страхове відшкодування за збиток, заподіяний з вини третього особи, має право пред’явити до неї регресний позов незалежно від того, чи заподіяний збиток здійснено навмисне чи по необережності.

Для цілей страхування прийнято класифікувати майно по видах господарчих, яким воно належить. Розрізняють майно промислових підприємств, сільськогосподарських, майно громадян.

2.Страхування майна підприємств

Склад майна промислових підприємств, що підлягають страхуванню:

–  будинки, споруди, об’єкти незавершеного капітального будівництва, транспортні засоби, машини, устаткування, інвентар, товарно-матеріальні цінності. Це майно приймається на страхування за основним договором;

–  майно, прийняте організацією на комісію, збереження, для переробки, ремонту, транспортування і т.п., приймається на страхування за додатковим договором;

–  сільськогосподарські тварини, хутрові звірі, кролики, домашній птах і родини бджіл;

–  врожай сільськогосподарських культур.

Додатковий договір страхування може бути укладений тільки при наявності основного договору, по повній вартості чи по визначеній частці (відсотку), але не менш 50% балансової вартості майна.

Страхування майна проводиться на випадок загибелі чи ушкодження в результаті пожару, удару блискавки, вибуху, повені, землетрусу, осідання ґрунту, бури, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, дії під ґрунтових вод, селя чи аварій, у т.ч. засобів транспорту, опалювальної, водопровідної і каналізаційної системи.

До укладання договору страхування страховик вправі перевірити точність даних, наданих в опису майна, і інші дані про об’єкти, умови їхньої експлуатації, а при необхідності призначити експертизу для оцінки стану і дійсної вартості майна.

З метою забезпечення гнучкості в обліку конкретних обставин, що впливають на імовірність настання страхових випадків, при укладанні договору страхування майна страхові тарифи встановлюються в границях мінімального і максимального їхніх значень (табл. 1). При цьому може передбачатися диференціація тарифів, наприклад, у залежності від будівельного матеріалу, з якого зведені стіни будинку, будівлі, дома чи дачі; страхової суми; страхувальника – юридичної чи фізичної особи й ін.

Вплив деяких інших факторів, що збільшують чи зменшують імовірність настання страхових випадків, при укладанні договору страхування майна враховується шляхом застосування до страхових тарифів підвищувальних і понижуючих коефіцієнтів.

Таблиця 1. Середні ринкові тарифні ставки по страхуванню майна юридичних осіб від пожару по категоріях майна, %

Систематичне страхування різних партій однорідного майна (товарів, вантажів і т.п.) на подібних умовах протягом визначеного терміну може за згодою страхувальника зі страховиком здійснюватися на підставі одного договору страхування – генерального поліса. Страхувальник зобов’язаний у відношенні кожної партії майна, що підпадає під дію генерального поліса, повідомляти страховику обумовлені таким полісом дані в передбачений ним термін, а якщо він не передбачений, негайно по їхньому одержанні. За вимогою страхувальника страховик зобов’язаний видавати страхові поліси по окремих партіях майна, що підпадає під дію генерального поліса.

У випадку невідповідності змісту страхового поліса генеральному полісу перевага віддається страховому полісу.

3.Страхування майна в сільськогосподарському виробництві

Об’єктами страхування майна сільськогосподарських підприємств є: врожай сільськогосподарських культур, поголів’я с/г тварин, багаторічні насадження, будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, насіння, корма, матеріали, паливо, готова продукція й інші товарно-матеріальні цінності.

Врожай можна страхувати від посухи, недоліку тепла, вимерзання, бури, нападу баштанних шкідників і інших хвороб. Об’єктом страхування є основна продукція всіх культур, що вирощуються виробниками: зернових, зернобобових, технічних, овочевих, баштанних, кормових; врожай садів, ягідників і виноградників.

Страхова оцінка врожаю визначається із середньої врожайності з 1 га за попередні 5 років, діючих цін і площі посіву. Платежі розраховуються з вартості врожаю на всю площу посівів і ставок страхових тарифів. Використовується диференціація тарифів по видах культур і по регіональній ознаці (по областях).

Для обґрунтованого рішення питання про розмір страхового відшкодування першочергове значення має встановлення факту настання страхового випадку і величини збитку.

При розрахунку останнього використовуються аналітичні залежності, вираження яких відрізняється відповідно до реальних умов: чи скоїлася повна загибель врожаю, чи відбулось лише його зниження; з якою метою використовується ушкоджена культура – на корм худобі чи для одержання основної запланованої продукції. При повній загибелі врожаю застрахованої культури на всій площі для розрахунку збитку  використовується формула:

,

де       – загальний збиток від загибелі врожаю на всій площі посіву;

СВ – вартість середньорічної врожайності за п’ять попередніх років;

ЗП – загальна площа посіву культури.

Якщо зафіксоване зниження середнього врожаю на загальній площі, то для розрахунку збитку використовується формула:

,

де      СВПР – середня грошова оцінка в поточному році.

У випадку, коли призначення культури після страхового випадку змінилося (наприклад, культуру на зерно після стихійного лиха використовують цілком чи частково для випасу чи на силос), для встановлення збитку необхідно дати грошову оцінку отриманого корму, зеленої маси, сіна чи силосу, то формула має вид:

,

де       – закупівельна ціна 1ц основної продукції;

 – закупівельна ціна 1ц неосновної продукції;

В – врожай основної продукції з 1га в центнерах;

В1 – врожай неосновної культури з 1га в центнерах.

Приклад 1.

Пшениця застрахована по системі граничної відповідальності виходячи із середньої за 5 років врожайності 16 ц з 1 га на умовах виплати страхового відшкодування в розмірі 70% заподіяного збитку за недоодержання врожаю. Площа посіву 400 га. Фактична врожайність пшениці 14,8 ц з 1 га. Закупівельна ціна пшениці 28 грн. за 1ц.

Оскільки тут страховим випадком є лише зниження врожайності, розмір збитку складе:

Страхове відшкодування:

При страхуванні тварин подіями страхування є: падіж, загибель чи змушений забій від стихійних лих, пожеж і інфекційних захворювань. Тварини звичайно підлягають страхуванню в розмірі 70% їхньої балансової вартості.

4.Транспортне страхування

Під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування від загроз, що виникають на різних шляхах сполучення: морських, річкових, повітряних, сухопутних, змішаних. Об’єктами страхування можуть бути як самі засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту – каско.

-  Страхування вантажів – один з найбільш розповсюджених видів страхових операцій. Страхувальниками можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками чи вантажоодержувачами. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець чи продавець, залежить від умов постачання продукції, обумовлених ними юридичних і економічних взаємин сторін.

Найбільш поширені чотири основних типи торгових угод, що позначаються абревіатурами : СІФ, КАФ, ФОБ і ФАС.

-Угода СІФ одержала свою назву від початкових букв англійських слів: вартість товару, страхування і фрахт (cost, іnsurance, freіght). Це особливий вид контракту у якому на спеціальних підставах зважуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, ушкодження чи передачі товару, сумлінної дії продавця; порядок розрахунків і інші питання. При продажу товару на умовах СІФ продавець зобов’язаний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на увесь час перевезення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. По угоді СІФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцю, достатньо пересилання йому всіх товаросупроводжувальних документів по цій угоді. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання.

Широке поширення угод СІФ у міжнародній торгівлі привело до необхідності вироблення спеціальних міжнародних правил по їхньому тлумаченню. У результаті багаторічної роботи вийшов зведений довідковий матеріал, іменований “Инкотермс”, що знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, у тому числі і при угодах на умовах СИФ. “Инкотермс” має на меті установити однакові міжнародні правила по тлумаченню найбільш важливих термінів і понять, застосовуваних у договорах купівлі – продажу в зовнішній торгівлі.

-Угоди КАФ одержали свою назва від початкових букв англійських слів: вартість і фрахт (cost and freіght). По угоді КАФ продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов’язок страхування лежить на покупці.

-Угоди ФОБ одержали свою назву від англійського вираження “вільно на борті” (free on board). За умовами цього виду угод продавець зобов’язаний занурити товар на борт судна, якого повинний зафрахтувати покупець. Він же повинний застрахувати товар на час перевезення, зазвичай від внутрішнього пункту до порту навантаження і далі до кінцевого пункту призначення.

-Угоди ФАС – від англійського вираження “вільно уздовж чи борта вільно уздовж борта судна” (free alongsіde shіp). Зміст угод на умовах ФАС аналогічно умовам ФОБ, з тією різницею, що за умовами угоди ФОБ продавець зобов’язаний занурити вантаж на судно і товар переходить на ризик покупця з моменту перетинання борта судна, а по угоді ФАС продавець доставляє вантаж на причал до борта судна і подальша відповідальність за вантаж з його знімається.

Договір морського страхування вантажів підлягає укладанню на підставі письмової заяви страхувальника, у якому повинні бути зазначені: точне найменування вантажу, вид упакування, число місць, маса вантажу, номери і дати коносаментів чи інших перевізних документів; найменування, рік будівлі, прапор і тоннаж судна; спосіб розміщення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, насипом, наливом); пункти відправлення, перевантаження і призначення вантажу; дата відправлення судна, страхова сума вантажу, умови страхування. Усі ці дані необхідні для визначення відповідності даного перевезення вантажів до визначеної групи, що передбачає для різних вантажів визначені вимоги до упакування, укладанню на судні, до самого судна і т.п. Ці групи в тій чи іншій модифікації відповідають стандартним умовам Інституту лондонських страховиків: з відповідальністю за всі ризики, з відповідальністю за приватну аварію; без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи. Їм відповідають розроблені групи тарифних ставок.

Страницы: 1, 2