Курсовая работа: Фізична реабілітація при патології черевної порожнини

Таблиця 1.6 Характеристика загального стану контрольної групи на початок експерименту

Розділ 2 Методи проведення дослідження

2.1 Методи збору досліджуваних даних

Проба Штанге. Виміряється максимальний час затримки подиху після глибокого вдиху. При цьому рот повинний бути закритий, і ніс затиснутий пальцями. Здорові люди затримують подих у середньому на 40-50 с.

З поліпшенням фізичної підготовленості в результаті адаптації до рухової гіпоксії час затримки наростає.

Проба Генче. Після неглибокого вдиху зробити видих і затримати подих. У здорових людей час затримки подиху складає 25-30 с. При хронічному стомленні час затримки подиху різко зменшується. [9]

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом

Вимірюємо показники локальної вентиляції легень, проби Штанге, проби Генче, та даємо аналіз теоретично й аналіз методом математичної статистики по Ст'юденту.

Використовуємо метод математичної статистики Ст'юдента.

При цьому уся сукупність людей, які беруть доля в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну.

У курсовій роботі для дослідження відібрані хворі - за перебігом захворювання.

Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:

·  середнє арифметичне значення величини показника (Х);

·  середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки ();

·  помилка середньої (m);

Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.

Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):

Х       =       ,                                                                  (2.1)

де      - сума значень показників в групі,

n – кількість людей в групі.

Середнє квадратичне відхилення значення показника вираховуємо за формулою (2.2):

= R (max - min)/А,                                                         (2.2)

де      R       - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А       - табличне значення із значень n (додаток А).

Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):      

m =   ,                                                                       (2.3)

де          - середнє квадратичне відхилення,

n       - кількість людей в групі.

Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t – критерію Ст’юдента за формулою (2.4):

t =  ,                                                                     (2.4)

де      Х1 та Х2 – середні арифметичні,

m1 та m2 – помилки середньої арифметичної.

В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.

В знаменнику формули – сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.

Після визначення значення t залишається встановити – достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника між контрольною та експериментальною групами.

Для цього використовується додаток Б, в якому в одній з колонок знаходиться значення «ступенів свободи».

Ступень свободи визначається за формулою (2.5):

f = (nконтр + nексп) - 2,                                                                (2.5)

де      n – кількість людей в контрольній та експериментальній групах.

Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t – критерію Ст’юдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатку Б, таблиця граничних значень t – критерію Ст’юдента напроти знайденого значення ступеня свободи є два значення Р. Саме з цими значеннями Р ми порівнюватимемо отримані значення t.

Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р > 0,05.

Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитися між значенням (Р – 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01), то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної груп. [11]

Розділ 3 Хід дослідження

В дослідженні брали участь 20 хворих. Сформовано дві групи - контрольна й експериментальна. У кожній групі знаходилося по 10 чоловік. Період дослідження складає три місяці. Вимірювання показників проводилися на початку і по закінченні експерименту.

Для початку дослідження беремо експериментальну групу з 10 чоловік на початку експерименту, вимірюємо показники та заносимо в таблицю 3.1:

Таблиця 3.1 Показники експериментальної групи на початку експерименту.

Тепер в контрольній групі з 10 чоловіків вимірюємо показники та заносимо до таблиці 3.2:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7