Курсовая работа: Багатокритеріальна задача лінійного програмування

Const SOptimXVecs:TFloatMatrix; Const SOptimFuncVals:TFloatArr;

SFirstDFuncRow: Integer);

{Будує однокритеріальну задачу максимізації для пошуку вагових

коефіцієнтів і компромісного вектора значень змінних для

усіх заданих функцій мети.

Вхідні дані:

SOptimXVecs – масив векторів оптимальних значень змінних для

кожної з фунуцій мети;

SOptimFuncVals – масив оптимальних значень функцій мети;

SFirstDFuncRow – номер першої (найвищої) функції мети

у Self. CopyTable і Self. CopyHeadCol;

Self. CopyTable – матриця коефіцієнтів умови багатокритеріальної задачі;

Вихідні дані:

Однокритеріальна задача ЛП для максимізації:

Self. CurTable – матриця коефіцієнтів оптимальності,

вільних членів і коефіцієнтів функції мети;

Self. CurHeadCol – імена змінних двоїстої задачі (як

функції-нерівності прямої задачі);

Self. CurHeadRow – імена функцій-нерівностей двоїстої задачі

(як залежні (тільки більше нуля) змінні прямої задачі).}

Var jCol, iRow, FuncCount, FuncRow: Integer; MinQ, CurQ:TWorkFloat;

Const sc_CurProcName='BuildPaymentTaskOfOptim';

Function CalcQ (ZjFuncRow: Integer; Const XiVals:TFloatArr;

Const ZjXj:TWorkFloat):TWorkFloat;

{Підраховує міру неоптимальності.

Вхідні дані:

ZjFuncRow – номер рядка j-ої функції мети у таблиці Self. CopyTable;

Self. CopyTable – таблиця коефіцієнтів умови багатокритеріальної

задачі ЛП;

XiVals – оптимальні значення змінних для i-ої функції мети

(для формування i-го рядка матриці неоптимальності);

ZjXj – значення j-ої функції мети за j-го набору оптимальних

значень змінних (тобто оптимальне значення цієї функції). Для

формування j-го стовпця матриці неоптимальності.

Вихідні дані: міра неоптимальності.}

Var VarNum: Integer; ZjXi:TWorkFloat;

Begin

ZjXi:=0;

{Шукаємо суму добутків значень змінних і коефіцієнтів при них –

значення функції у точці, координатами якої є подані значення змінних:}

For VarNum:=0 to Length(XiVals) – 1 do

ZjXi:=ZjXi + Self. CopyTable [ZjFuncRow, VarNum]*XiVals[VarNum];

CalcQ:=-Abs((ZjXi/ZjXj) – 1); qij=-

End;

{Заповнення імен змінних – імен фукнцій двоїстої задачі у рядку-заголовку:}

Procedure FillHRowVarName (SCol: Integer);

Begin

Self. CurHeadRow[SCol].VarInitPos:=SCol;

Self. CurHeadRow[SCol].VarInitInRow:=True;

Self. CurHeadRow[SCol].ElmType:=bc_DependentVar;

Self. CurHeadRow[SCol].AsVarName:=sc_Minus+sc_DualTaskFuncNameStart+

IntToStr (SCol+1);

End;

{Заповнення у комірки рядка-заголовка числом:}

Procedure FillHRowWithNum (SCol: Integer; Const SNumber:TWorkFloat);

Begin

Self. CurHeadRow[SCol].VarInitPos:=SCol;

Self. CurHeadRow[SCol].VarInitInRow:=True;

Self. CurHeadRow[SCol].ElmType:=bc_Number;

Self. CurHeadRow[SCol].AsNumber:=SNumber;

End;

{Заповнення імен функцій – імен змінних двоїстої задачі у стовпці-заголовку:}

Procedure FillHColFuncName (SRow: Integer);

Begin

Self. CurHeadCol[SRow].VarInitPos:=SRow;

Self. CurHeadCol[SRow].VarInitInRow:=False;

Self. CurHeadCol[SRow].ElmType:=bc_FuncVal;

Self. CurHeadCol[SRow].AsVarName:=sc_Minus+sc_DualTaskVarNameStart+

IntToStr (SRow+1);

End;

{Заповнення імені функції мети:}

Procedure FillHColDFuncName (SRow: Integer);

Begin

Self. CurHeadCol[SRow].VarInitPos:=SRow;

Self. CurHeadCol[SRow].VarInitInRow:=False;

Self. CurHeadCol[SRow].ElmType:=bc_DestFuncToMax;

Self. CurHeadCol[SRow].AsVarName:=sc_DestFuncHdr;

End;

Label LStopLabel;

Begin

FuncCount:=Length(SOptimFuncVals);

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_CurProcName+sc_CalculatingNoOptMeasures);

{Таблиця мір неоптимальності квадратна: кількість стовпців рівна

кількості функцій мети; кількість рядків рівна кількості оптимальних

векторів значень змінних для кожної з цих функцій (тобто тій же самій

кількості). Додатково виділимо один стовпець для вільних членів

і один рядок для коефіцієнтів функції мети задачі-інтерпретації

гри двох гравців з нульовою сумою, що буде сформована далі:}

SetLength (Self. CurTable, FuncCount + 1, FuncCount + 1);

{Відповідну довжину задаємо і заголовкам таблиці:}

SetLength (Self. CurHeadCol, FuncCount + 1);

SetLength (Self. CurHeadRow, FuncCount + 1);

{Підраховуємо міри неоптимальності векторів значень змінних для

кожної функції мети, і записуємо їх у таблицю коефіцієнтів –

формуємо матрицю неоптимальності:}

{Шукаємо мінімальну (найбільшу за модулем) міру неоптимальності.

Спочатку за неї беремо міру у верхньому лівому куті матриці:}

MinQ:=CalcQ (SFirstDFuncRow, SOptimXVecs[0], SOptimFuncVals[0]);

Self. CurTable [0, 0]:=MinQ; {записуємо одразу цю міру в матрицю}

For jCol:=0 to FuncCount-1 do

Begin

FuncRow:=SFirstDFuncRow+jCol;

{Комірка [0, 0] вже порахована, її обходимо. Для всіх інших виконуємо:}

For iRow:=Ord (jCol=0) to FuncCount-1 do {Ord (0=0)=1; Ord (<не нуль>=0)=0}

Begin {Підраховуємо міру неоптимальності:}

CurQ:=CalcQ (FuncRow, SOptimXVecs[iRow], SOptimFuncVals[jCol]);

If MinQ>CurQ then MinQ:=CurQ; {шукаємо найбільшу за модулем міру}

Self. CurTable [iRow, jCol]:=CurQ; {записуємо міру в матрицю неоптимальності}

End;

End;

MinQ:=-MinQ; {найбільше абсолютне значення (модуль) усіх мір в матриці}

{Заповнюємо заголовки таблиці (це будуть заголовки задачі ЛП):}

For jCol:=0 to FuncCount-1 do FillHRowVarName(jCol);

For iRow:=0 to FuncCount-1 do FillHColFuncName(iRow);

FillHRowWithNum (FuncCount, 1);

FillHColDFuncName(FuncCount);

{Коефіцієнти функції мети: усі однакові і рівні одиниці (бо

відхилення чи наближення будь-якої з цільових функцій від свого

оптимального значення пропорційно (у відсотках) має однакову ціну):}

For jCol:=0 to FuncCount-1 do Self. CurTable [FuncCount, jCol]:=1;

{Вільні члени: усі рівні одиниці:}

For iRow:=0 to FuncCount-1 do Self. CurTable [iRow, FuncCount]:=1;

{Комірка значення функції мети:}

Self. CurTable [FuncCount, FuncCount]:=0;

{Ховаємо розв'язувальну комірку у екранній таблиці:}

Self. CurGridSolveCol:=0; Self. CurGridSolveRow:=0;

WaitForNewStep (Self.CHeadColNum, Self.CHeadRowNum); {показуємо матрицю}

If Self. Stop then Goto LStopLabel;

{Якщо MinQ=0, то усі міри рівні нулю (бо MinQ тут насправді є

максимальним абсолютним значенням). Якщо кількість функцій мети

багатокритеріальної задачі рівна одній (тобто задача однокритеріальна),

то і міра є лише одна, і для неї MinQ=-q [0,0], тому при додаванні

q [0,0]+MinQ=q [0,0] – q [0,0]=0.

Щоб в обох цих випадках розв'язування симплекс-методом працювало

коректно, замінимо MinQ на інше число:}

If MinQ=0 then

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_CurProcName+sc_AllMeasurIsZero);

MinQ:=1 {одиниця, якщо всі нулі (отримаємо матрицю із одиниць)}

End

Else if Length(SOptimFuncVals)=1 then {якщо всього одна функція мети:}

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_CurProcName+sc_UniqueMeasureCantSetZero);

MinQ:=MinQ+1; {збільшимо на 1 – отримаємо матрицю з одною одиницею.}

End;

{Додаємо до усіх мір неоптимальності максимальну за модулем, і

отримуємо матрицю коефіцієнтів, до якої можна застосувати

симплекс-метод:}

For iRow:=0 to FuncCount-1 do

For jCol:=0 to FuncCount-1 do

Self. CurTable [iRow, jCol]:=Self. CurTable [iRow, jCol]+MinQ;

LStopLabel:

End;

Procedure TGridFormattingProcs. CalcComprVec (Const SVarVecs:TFloatMatrix;

Const SWeightCoefs:TFloatArr; Var DComprVec:TFloatArr);

{Обчислює компромісний вектор (масив) значень змінних із

із заданих векторів значень і вагових коефіцієнтів для кожного із

цих векторів.

Вхідні дані:

SVarVecs – вектори значень змінних;

SWeightCoefs – вагові коефіцієнти для кожного вектора.

Вихідні дані:

DComprVec – компромісний вектор значень змінних.}

Var VecNum, VarNum: Integer; CurComprVal:TWorkFloat;

Begin

DComprVec:=Nil;

If Length(SVarVecs)<=0 then Exit;

SetLength (DComprVec, Length (SVarVecs[0]));

For VarNum:=0 to Length(DComprVec) – 1 do {для кожної змінної:}

Begin

CurComprVal:=0;

{Множимо значення змінної з кожного вектора на свій ваговий

коефіцієнт, і знаходимо суму:}

For VecNum:=0 to Length(SVarVecs) – 1 do

CurComprVal:=CurComprVal + SVarVecs [VecNum, VarNum]*SWeightCoefs[VecNum];

DComprVec[VarNum]:=CurComprVal;

End;

End;

Function TGridFormattingProcs. CalcDFuncVal (Const SVarVec:TFloatArr;

SDestFuncRowNum: Integer):TWorkFloat;

{Обчислює значення функції мети за заданих значень змінних.

Вхідні дані:

SVarVec – вектор значень змінних (в такому порядку, в якому змінні

йдуть в рядку-заголовку умови багатокритеріальної задачі);

SDestFuncRowNum – номер рядка функції мети в умові задачі у

Self. CopyTable;

Self. CopyTable – матриця коефіцієнтів умови

багатокритеріальної лінійної задачі оптимізації.

Вихідні дані:

Повертає значення функції мети.}

Var VarNum: Integer; FuncVal:TWorkFloat;

Begin

FuncVal:=0;

For VarNum:=0 to Length(SVarVec) – 1 do {для кожної змінної:}

Begin

FuncVal:=FuncVal + SVarVec[VarNum]*Self. CopyTable [SDestFuncRowNum, VarNum];

End;

CalcDFuncVal:=FuncVal;

End;

Function TGridFormattingProcs. SolveMultiCritLTask: Boolean;

{Вирішування задачі багатокритеріальної оптимізації лінійної форми

з використанням теоретико-ігрового підходу.

Умовою задачі є умови-нерівності, рівняння та умови на невід'ємність

окремих змінних, і декілька функцій мети, для яких треба знайти

якомога більші чи менші значення.

Вхідні дані:

Self. CurTable – таблиця коефіцієнтів та вільних членів;

Self. CurHeadRow – рядок-заголовок зі змінними та одиницею-множником

стовпця вільних членів (має бути останнім);

Self. CurHeadCol – стовпець-заголовок з іменами функцій-нерівностей,

нулями (заголовки рядків-рівнянь), іменами функцій мети

(що максимізуються (тип комірки bc_DestFuncToMax) або мінімізуються

(тип bc_DestFuncToMin)).

Функція повертає ознаку успішності вирішування.}

Var Row, CurWidth, CurHeight, FirstDestFuncRow,

DestFuncCount, VarCount: Integer;

Res1: Boolean;

st1: String;

OptimXVecs, DualUVec:TFloatMatrix;

OptimFuncVals, OptGTaskVal, ComprXVec:TFloatArr;

Const sc_CurProcName='SolveMultiCritLTask';

sc_TextMarkRow='############';

Procedure ShowWeightCoefs (Const SCoefs:TFloatArr; FirstDestFuncRow: Integer);

Var i: Integer;

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Begin

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_WeightCoefs);

For i:=0 to Length(SCoefs) – 1 do

Begin

{Відображаємо вагові коефіцієнти для кожної з функцій мети

багатокритеріальної задачі:}

Self. CurOutConsole. Lines. Add ('l['+

Self. CopyHeadCol [FirstDestFuncRow+i].AsVarName+'] = '+

FloatToStr (SCoefs[i]));

End;

End;

End;

Procedure ShowComprVarVec (Const ComprXVec:TFloatArr);

Var Col: Integer; st1: String;

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Begin

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_ComprVarVals);

For Col:=0 to Length(ComprXVec) – 1 do

Begin

st1:=Self. CopyHeadRow[Col].AsVarName + ' = ';

st1:=st1 + FloatToStr (ComprXVec[Col]);

Self. CurOutConsole. Lines. Add(st1);

End;

End;

End;

Procedure ShowDFuncVals (Const ComprXVec:TFloatArr; FirstDFuncRow: Integer);

Var Row: Integer; st1: String;

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Begin

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_DestFuncComprVals);

For Row:=FirstDFuncRow to Length (Self. CopyTable) – 1 do

Begin

st1:=Self. CopyHeadCol[Row].AsVarName + ' = ';

st1:=st1 + FloatToStr (Self. CalcDFuncVal (ComprXVec, Row));

Self. CurOutConsole. Lines. Add(st1);

End;

End;

End;

Label LStopLabel, LFinish;

Begin

Res1:=True; {прапорець успішності}

Self. GetTaskSizes (CurWidth, CurHeight);

If CurWidth<=0 then {Якщо таблиця пуста, то задача пуста:}

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_CurProcName + sc_EmptyTable);

Self. WasNoRoots:=True;

SolveMultiCritLTask:=False;

Exit;

End;

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Begin

Self. CurOutConsole. Lines. Add('');

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_CurProcName + sc_StartSolving);

End;

{Зберігаємо посилання на масиви умови багатокритеріальної задачі:}

Self. CopyHeadRow:=Self. CurHeadRow;

Self. CopyHeadCol:=Self. CurHeadCol;

Self. CopyTable:=Self. CurTable;

{Шукаємо цільові функції внизу таблиці:}

For Row:=CurHeight-1 downto 0 do

Begin

Case Self. CopyHeadCol[Row].ElmType of

bc_DestFuncToMax:;

bc_DestFuncToMin:;

{Якщо знизу вгору дійшли до рядка, що не є функцією мети – завершуємо:}

Else Break;

End;

End;

If Row>=CurHeight-1 then {якщо рядків функцій мети взагалі немає:}

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_CurProcName + sc_NoDestFuncs);

Self. WasNoRoots:=True;

Res1:=False; Goto LFinish;

End

Else if Row<0 then {якщо в таблиці є тільки рядки функцій мети:}

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_CurProcName + sc_OnlyDestFuncsPresent);

Res1:=False; Goto LFinish;

(* Row:=-1; *)

End;

FirstDestFuncRow:=Row+1; {найвищий у таблиці рядок функції мети}

DestFuncCount:=CurHeight-FirstDestFuncRow; {кількість функцій мети}

{Змінні: усі стовпці окрім останнього (стовпця вільних членів з

одиницею в заголовку):}

VarCount:=CurWidth-1;

{Вектори змінних в оптимальних розв'язках задач:}

SetLength (OptimXVecs, DestFuncCount, VarCount);

{Оптимальні значення функцій (максимальні або мінімальні значення):}

SetLength (OptimFuncVals, DestFuncCount);

{############ Шукаємо min або max кожної функції мети окремо: ############}

For Row:=FirstDestFuncRow to CurHeight-1 do {для усіх функцій мети:}

Begin

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Begin

st1:=sc_TextMarkRow+sc_CurProcName + sc_ForDestFunc+

sc_DoubleQuot+ Self. CopyHeadCol[Row].AsVarName +sc_DoubleQuot+sc_Space;

If Self. CopyHeadCol[Row].ElmType=bc_DestFuncToMin then

st1:=st1+sc_SearchingMin

Else st1:=st1+sc_SearchingMax;

st1:=st1+sc_TriSpot+sc_TextMarkRow;

Self. CurOutConsole. Lines. Add(st1);

End;

{Формуємо умову однокритеріальної задачі максимізації:}

If Not (Self. PrepareDestFuncInMultiDFuncLTask (Row, FirstDestFuncRow)) then

Begin

Res1:=False; Break;

End;

If Self. Stop then Break;

{Ховаємо розв'язувальну комірку у екранній таблиці (її нема тут):}

Self. CurGridSolveCol:=0; Self. CurGridSolveRow:=0;

{Відображаємо підготовану однокритеріальну задачу:}

WaitForNewStep (Self.CHeadColNum, Self.CHeadRowNum);

If Self. Stop then Break;

{Запускаємо вирішування однокритеріальної задачі максимізації лінійної

форми (так як поточна функція є функцією максимізації, або зведена

до такої):}

Self. WasNoRoots:=False; Self. WasManyRoots:=False; Self. SolWasFound:=False;

If Not (Self. SolveLTaskToMax(False)) then

Begin

Res1:=False; Break;

End;

{Якщо функція мети необмежена або система умов несумісна:}

If Not (Self. SolWasFound) then

Begin

{Якщо функцій мети більше одної, то так як компромісний вектор

через необмеженість принаймні одної з функцій мети знайти неможливо:}

If (FirstDestFuncRow+1)<CurHeight then Res1:=False

Else Res1:=True;

Goto LFinish;

End;

If Self. Stop then Break;

{Читаємо вектор значень змінних та оптимальне значення функції мети

з таблиці:}

Self. ReadCurFuncSolution (OptimXVecs, OptimFuncVals, Row-FirstDestFuncRow,

False, False);

End;

If Not(Res1) then Goto LFinish;

If Self. Stop then Goto LStopLabel;

{############ Шукаємо міри неоптимальності і будуємо задачу: ############}

{######## пошуку компромісних вагових коефіцієнтів, вирішуємо її: ########}

If Self. CurOutConsole<>Nil then Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_TextMarkRow);

BuildPaymentTaskOfOptim (OptimXVecs, OptimFuncVals, FirstDestFuncRow);

If Self. Stop then Goto LStopLabel;

If Self. CurOutConsole<>Nil then

Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_TextMarkRow);

{Готуємо задачу до максимізації симплекс-методом:}

Res1:=Self. PrepareDFuncForSimplexMaximize;

If Not(Res1) then Goto LFinish;

{Запускаємо вирішування цієї задачі:}

Self. WasNoRoots:=False; Self. WasManyRoots:=False; Self. SolWasFound:=False;

{«True» – з відображенням значень двоїстої:}

If Not (Self. SolveLTaskToMax(True)) then

Begin

Res1:=False; Goto LFinish;

End;

{Якщо функція мети необмежена або система умов несумісна:}

If Not (Self. SolWasFound) then

Begin

Res1:=False; Goto LFinish;

End;

If Self. Stop then Goto LStopLabel;

{############ Обчислюємо вагові коефіцієнти: ############}

{Якщо задача-інтерпретація гри вирішена і знайдено оптимальне

значення функції, то читаємо це значення і значення змінних

двоїстої задачі:}

SetLength (OptGTaskVal, 1); {для запису значення функції мети}

SetLength (DualUVec, 1, DestFuncCount); {для запису значень змінних}

Self. ReadCurFuncSolution (DualUVec, OptGTaskVal, 0, False, True);

{Обчислюємо вагові коефіцієнти:}

For Row:=0 to DestFuncCount-1 do

DualUVec [0, Row]:=(DualUVec [0, Row]/OptGTaskVal[0]); {Li=ui/(W(U))}

If Self. CurOutConsole<>Nil then Self. CurOutConsole. Lines. Add (sc_TextMarkRow);

ShowWeightCoefs (DualUVec[0], FirstDestFuncRow);

{############ Обчислюємо компромісний вектор: ############}

Self. CalcComprVec (OptimXVecs, DualUVec[0], ComprXVec);

ShowComprVarVec(ComprXVec);

ShowDFuncVals (ComprXVec, FirstDestFuncRow);

Goto LFinish;

LStopLabel: {Якщо вирішування було перервано:}

{Повертаємо початкову умову на попереднє місце:}

Self. CurHeadRow:=Self. CopyHeadRow;

Self. CurHeadCol:=Self. CopyHeadCol;

Self. CurTable:=Self. CopyTable;

LFinish:

{Обнуляємо посилання на копію умови. Так як це динамічні масиви і

щодо них йде відлік кількості посилань, то для них не створюватимуться

зайві копії у пам'яті, і при роботі з CurHeadRow, CurHeadCol, CurTable

пам'ять буде виділена завжди тільки для їхніх поточних даних:}

Self. CopyHeadRow:=Nil;

Self. CopyHeadCol:=NIl;

Self. CopyTable:=Nil;

SolveMultiCritLTask:=Res1;

End;

Procedure TGridFormattingProcs. ChangeSignsInRow (CurRowNum: Integer);

{Зміна знаків у рядку таблиці і відповідній комірці у стовпці-заголовку.}

Var CurColNum: Integer;

Begin

For CurColNum:=0 to Length (Self. CurHeadRow) – 1 do

CurTable [CurRowNum, CurColNum]:=-CurTable [CurRowNum, CurColNum];

ChangeSignForValOrVarName (Self. CurHeadCol[CurRowNum]);

End;

Procedure TGridFormattingProcs. ChangeSignsInCol (CurColNum: Integer);

{Зміна знаків у стовпці таблиці і відповідній комірці у рядку-заголовку.}

Var CurRowNum: Integer;

Begin

For CurRowNum:=0 to Length (Self. CurHeadCol) – 1 do

CurTable [CurRowNum, CurColNum]:=-CurTable [CurRowNum, CurColNum];

ChangeSignForValOrVarName (Self. CurHeadRow[CurColNum]);

End;

Function TGridFormattingProcs. ShiftRowsUp (SHeadColElmTypes:THeadLineElmTypes;

ToChangeInitPosNums: Boolean=False):Integer;

{Функція переміщує рядки таблиці CurTable (разом із відповідними

комірками у стовпці-заголовку CurHeadCol) з заданими типами комірок

стовпця-заголовка вгору.

Вхідні дані:

SHeadColElmTypes – множина типів комірок, що мають бути переміщені вгору

(у стовпці-заголовку);

ToChangeInitPosNums – вмикач зміни позначок номера по порядку та

позначки розташування в таблиці як рядка чи стовпця.

Якщо рівний True, то рядки при переміщенні змінюють ці позначки

на позначки тих рядків, що були в тих місцях, на які рядки переміщені;

Self. CurTable – таблиця коефіцієнтів;

Self. CurHeadCol – стовпець-заголовок.

Вихідні дані:

Self. CurTable і Self. CurHeadCol – таблиця коефіцієнтів і

стовпець-заголовок з перенесеними вгору рядками і комірками;

функція повертає номер найвищого рядка із тих, що не було задано

переміщувати вгору (вище нього – ті, що переміщені вгору).}

Var HiNotInSetRow, CurRowToUp, CurRowNum: Integer;

Begin

{Номер найвищого рядка, що не є в множині тих, які переміщуються вгору.

Спочатку ставимо тут номер неіснуючого рядка:}

HiNotInSetRow:=-1;

{Йдемо по рядкам згори вниз:}

For CurRowNum:=0 to Length (Self. CurHeadCol) – 1 do

Begin {Шукаємо перший рядок з типом комірки, що не має переміщуватися вгору:}

If Not (Self. CurHeadCol[CurRowNum].ElmType in SHeadColElmTypes) then

Begin

HiNotInSetRow:=CurRowNum;

{шукаємо найнижчий рядок, який портібно переміщувати вгору:}

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10