Налогообложение предприятия

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за

результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з

урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне

зменшення об 'єкта оподаткування наступного звітного (податкового)

кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових)

кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об 'єкта

оподаткування.

Існують особливості оподаткування операцій особливого виду (бартерних

операцій, страхової діяльності, нерезидентів, операцій із розрахунками в

іноземній валюті, операцій з торгівлі цінними паперами, дивідендів тощо).

Так, наприклад, об'єктом оподаткування у страховиків-резидентів є валові

доходи, податок яких стягується за ставкою 3% (крім операцій по страхуванню

життя). Вводиться особливий порядок оподаткування доходів від виконання

довгострокових договірних зобов'язань в залежнос від оціночного коефіцієнту

його виконання тощо.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства. Засновані на

власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об'єкта

оподаткування.

Перелік пільг по податку на прибуток невеликий. Так, звільняється від

оподаткування прибуток підприємств, що засновані всеукраїнськими

громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх власністю,

отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, одержаного

від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового)

періоду кількість інвалідів,

які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% загальної

чисельності працюючих і фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш

як 25% суми витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових

витрат.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від

продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого

харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів

виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Оподатковується у розмірі 50% від діючої ставки прибуток від продажу

інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах;

ці пільги діють перші три роки після державної реєстрації продукції як

інноваційної.

Суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені

суб'єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час

сплати ними податку на прибуток в Україні. При цьому розмір зарахованих сум

податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може

перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні цим платником

податку протягом такого періоду.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця,

наступного за звітним кварталом.

Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним

кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток

за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного

фінансового року.

Протягом звітного (податкового) кварталу платники податку, за

винятком нерезидентів, бюджетних організацій та виробників

сільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету за перший та другий

місяць такого кварталу авансові внески податку на прибуток, виходячи з

оподатковуваного обороту за підсумками першого та другого місяців звітного

(податкового) кварталу до 20 числа другого і третього місяця такого

кварталу відповідно.

4.Обчислення податків на підприємстві.

Збір за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету.

Розраховується за квартал і подається до налогової адміністрації.

Розрахунок проводиться по слідую чій схемі: обсяг погашених

балансових запасів корисних копалин (у даному випадку - вугілля) (тонн)

помножується на проіндексований норматив збору (грн./т).

Наприклад: 42.929*0.4822 = 20701,22 (грн.)

(додаток №_____(за 3 квартал 2000 року)).

НДС.

Для обчислення цього податку необхідно:

1. обчислити податкове зобов’язання (сума усієї реалізованої продукції за

місяць помножена на 0,2 (20 %)).

2. Обчислити податковий кредит (сума придбаної продукції помножена на 0,2

(20 %)).

3. Відняти від податкового зобов’язання податковий кредит. Саме ця сума

буде сплачена до бюджету.

Наприклад: шахтою була реалізована продукція на суму 2790130 грн., а

придбано на суму 1653875 грн.

По-перше необхідно обчислити податкове зобов’язання:

2790130*0,2 = 558026 грн.

По-друге треба знати податковий кредит:

1653845*0,2 = 330775 грн.

Сума до сплати становить 558026 – 330775 = 227251 грн.

(додаток № _____(за вересень 2000 року)).

Збір за спеціальне використання водних ресурсів.

Обчислення цього збору проводиться за слідую чою схемою:

Кількість використаної види помножується на норматив збору.

Через те, що сума нараховується наростаючим ефектом, необхідно

відняти суму, яка була сплачена раніше.

20% від суми, що залишилася, сплачується до місцевого бюджету, а 80 %

- до державного бюджету України.

Наприклад: 121356 літрів * 0,0983 грн/л = 11.929,00 грн

Сума до сплати становить 11929-8126 = 3803 грн

До місцевого бюджету сплачується 3803*0,2 = 760,30 грн

До державного бюджету України сплачується 3803*0,8=3042 грн.

(додаток №____(за 9 місяців 2000 року)).

Земельний податок.

Нараховується та сплачується за весь рік. Для визначення суми сплати

є формула:

Площа землі, що використовується * ставку податку.

Потім складається сума податку за всі види землі на підприємстві (під

житлом, багаторічні насадження, в межах чи за межами населеного пункту та

ін.) та сплачується до бюджету.

(додаток № ____(за 2000 рік)).

Плата за користування надрами.

Обчислюється:

Обсяг видобутку помножується на норматив збору.

60% сплачується до місцевого бюджету;

40% - до державного бюджету.

Нараховується наростаючим підсумком.

(додаток №______(за 9 місяців 2000 року)).

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Встановлений Законом України “про збір на обов’язкове державне

пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року.

Платниками податку є як фізичні , так і юридичні особи.

Для юридичних осіб ставка збору 32% від фонду оплати праці на

підприємстві.

Обчислюється наростаючим підсумком.

(додаток №____(за 9 місяців 2000року)).

Збір на обов’язкове соціальне страхування.

Встановлений Законом України “Про збір на обов’язкове соціальне

страхування” від 26 червня 1997 року.

Платниками податку є як фізичні , так і юридичні особи.

Для юридичних осіб ставка збору 5,5% від фонду оплати праці на

підприємстві. У складі загального нормативу 1,5% - збір на обов’язкове

страхування на випадок безробіття.

Обчислюється наростаючим підсумком.

(додаток №____(за 9 місяців 2000року)).

5. Розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств

Прибуток, що залишається після сплати всіх податків та інших

обов'язкових платежів до державного бюджету й до позабюджетних державних

фондів, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження

власників підприємства, а якщо це підприємство державне,— в розпорядження

його трудового колективу.

Права державних підприємств України у використанні чистого прибутку

дещо обмежені. Міністерства й відомства встановлюють для них у

централізованому порядку нормативи відрахувань від прибутку, що залишається

у їхньому розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, розробку

та освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, нове

будівництво. Робиться це з метою підтримки певного рівня інвестиційної

діяльності під державним контролем.

Зазначені дії держави вимушені, вони спрямовані на подолання

суперечностей перехідного етапу розбудови ринкової| економіки. Те ж саме

слід зауважити й про таку обмежуючу норму. В 1994 р. уряд України

встановив, що в разі наявності у суб'єкта підприємницької діяльності,

заснованого на загальнодержавній власності, довгострокової заборгованості

(непогашених понад 60 днів боргів кредиторам), орган державної виконавчої

влади, до сфери управління якого належить підприємство, визначає порядок

використання ним прибутку (доходу) аж до повного погашення довгострокової

заборгованості.

Підприємства розподіляють прибуток, що залишається в їхньому

розпорядженні, за напрямами використання (з урахуванням зазначеного

застереження щодо державних підприємств) на власний розсуд. У процесі

розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення:

. фонд коштів на розвиток та вдосконалення виробництва;

. фонд коштів на соціальні потреби;

. фонд коштів для матеріального заохочення;

. резервний (страховий) фонд;

. фонд коштів на інші цілі.

Приймаючи рішення про розподіл чистого прибутку, підприємство мусить

знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових

ресурсів на виробничо-технічний та соціальний розвиток, матеріальне

заохочення трудівників (акціонерів, пайовиків) та на інші цілі.

Фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва витрачається на

задоволення потреб, пов'язаних зі збільшенням обсягів виробництва,

технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва, та інших

потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної

бази підприємства.

Конкретно ці витрати являють собою капітальні вкладення в будівництво

нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, придбання і монтаж

нового устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи

природоохоронні й такі, що спрямовані на поліпшення умов праці й техніки

безпеки. Це також затрати на проведення науково-дослідницьких і

експериментально-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових

прогресивних технологій та видів продукції.

За рахунок цієї частини чистого прибутку підприємства сплачують

заборгованість за довгостроковими банківськими кредитами на інвестиційні

цілі, пов'язані з капітальним будівництвом, а також за процентами на ці

кредити (слід підкреслити, що проценти за всі інші банківські кредити, крім

прострочених, є елементом затрат на виробництво й обіг, тому з прибутку їх

сплата не фінансується).

Однією з потреб виробництва, пов'язаних із його розширенням, є

збільшення власних фінансових ресурсів, які вкладаються в запаси сировини,

матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції,

товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів. Тому підприємства

періодично спрямовують частину прибутку безпосередньо до статутного фонду

на приріст нормативу власних оборотних коштів.

Фонд коштів, спрямованих на соціальні потреби, використовується

переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу

підприємства:

. будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків та

об'єктів соціально-культурної сфери;

. утримання об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних

закладів, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури

тощо);

. проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання

путівок на відпочинок і лікування;

. інші подібні витрати (наприклад, на здешевлення харчування робітників і

службовців у заводських їдальнях, оснащення клубів, кімнат відпочинку,

гуртожитків теле- й радіоапаратурою, іншим обладнанням, придбання цінних

подарунків для ветеранів тощо).

Фонд коштів для матеріального заохочення спрямовується на стимулювання

заінтересованості трудящих підприємства в досягненні високих кінцевих

результатів роботи. В даному напрямі прибуток використовується на виплату

винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове

преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих

завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також надання

одноразової матеріальної допомоги робітникам і службовцям.

Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок прибутку

підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого

погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової

кон'юнктури, стихійних лих тощо. Що ж стосується акціонерних товариств,

товариств з обмеженою відповідальністю та інших господарських товариств,

створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку є

обов'язковим у порядку й розмірах, що визначаються установчими

документами.

Прибуток, що залишається на підприємствах після сплати податків та

інших обов'язкових платежів, може бути використаний також і на інші цілі

його власниками або трудовими колективами. Підприємства мають право

вкласти свої фінансові ресурси на створення спільних підприємств, у тому

числі з участю іноземних інвесторів, придбати акції, облігації, інші цінні

папери юридичних осіб. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти

на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити добровільні

внески установам культури, освіти, охорони здоров'я, фізкультури та спорту,

громадським організаціям інвалідів тощо.

Певна сума прибутку, що йде на добровільні внески та благодійні цілі

(в межах 4 % загальної суми прибутку), звільняється від оподаткування.

Одним з можливих шляхів використання прибутку підприємства це

вакористання її на ринку цінних бумаг. Поглиблення процесів реформування

економіки в напрямі створення повноцінних ринкових відносин супроводжується

розширенням операцій суб'єктів підприємницької діяльності на ринку цінних

паперів. Він являє собою специфічну сферу товарно-грошових відносин, де

об'єктом угоди виступають цінні папери — акції, облігації, векселі та інші.

Суб'єктами цих відносин є емітенти й інвестори: перші здійснюють випуск

цінних паперів та їх реалізацію з метою залучення фінансових ресурсів (ними

можуть виступати підприємства або держава), другі вкладають свої фінансові

ресурси з метою одержання прибутку шляхом одержання дивідендів, процентів,

а також через перепродаж цінних паперів на ринку.

Підприємства недержавних форм власності можуть вкладати (інвестувати)

частину свого прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати всіх

податків і обов'язкових платежів, на придбання акцій акціонерних товариств,

облігацій (таких, які емітують інші юридичні особи, або державних).

Альтернативними формами інвестування вільного прибутку є вкладання коштів у

спільні підприємства (з участю іноземного капіталу або без нього),

розміщення їх на банківських депозитах, що також приносить доход.

Акція — це цінний папір, який засвідчує часткову участь її володаря у

майні акціонерного товариства і його право на одержання дивіденду — частини

чистого прибутку товариства, що розподіляється серед акціонерів. Облігація

засвідчує внесення грошових коштів, вона дає право її власникові одержувати

прибуток через фіксовану процентну ставку.

Приймаючи інвестиційне рішення про розміщення чистого прибутку через

ринок цінних паперів, підприємство повинно оцінити всі можливі варіанти

інвестування, маючи на увазі насамперед одержання якомога більшого

поточного доходу, а також забезпечення по можливості найнадійнішого захисту

нагромаджень від знецінення. Треба мати на увазі, що спектр ризиків

інвестування у цінні папери (це стосується навіть державних цінних паперів)

дуже широкий, він включає як повну або часткову втрату вкладених коштів,

так і несплату повністю або частково очікуваного доходу, знецінення

вкладених у цінні папери коштів за збереження їх номінальної величини.

Ось чому, приймаючи, наприклад, рішення про купівлю акцій якоїсь

компанії, підприємство має спочатку добре вивчити стан справ цього емітента

на базі даних, що є на фондових біржах, у відкритій пресі, інформації, яку

дають представники акціонерного товариства в публічних виступах, рекламних

оголошеннях тощо. При цьому одним із головних критеріїв прийняття

позитивного рішення про інвестування мають бути показники фінансового стану

акціонерного товариства. Ризикованим вважається інвестування коштів на

купівлю акцій компанії, яка в структурі своїх фінансових ресурсів має

власних ресурсів менш як 50—60 % (решта — кредити банків, кошти,

мобілізовані шляхом емісії облігацій, різні борги).

Висновки.

Наша рідна Україна – це ще дуже і дуже молода даржава по зрівнянню з

іншими державами Европи. Ми тільки не давно стали на шлях ринкової

економіки, тому в нас ще дуже богато проблем з законодавством.

У ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунуті

упущення у правовому регулюванні податкових відносин, забезпечені правові

гарантії як платників податків, так і державних податкових органів,

відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання,

неповне або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за

порушення норм податкового законодавства України.

Своє відображення законодавчі закріплення повинні також знайти у

Податковому кодексі України, який регулював би всі питання податкових

відносин між державою та платником податку.

Згідно з розпорядженням Президента України "Про невідкладні заходи

щодо прискорення реформ та виведення економіки України з кризи" № 298/97

від 18.08.97 р. та його дорученням № 1-14/464 від 24.07.98 р., а також

дорученням Прем'єр-міністра України № 18567/1 від 09.09.97 р. до кінця 1997

р. мав бути розроблений та представлений на розгляд Верховної Ради України

проект Податкового кодексу України.

Президент України Л. Кучма поставив перед новим урядом декілька

питань, що потребують негайного вирішення. Серед цих питань є питання

присвячене проведенню реформ в області податків.

Тому ми будемо сподіваатися на швидке вирішення цих питань.

Використана література.

1. Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97

р.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування

прибутку підприємств"» № 283-97-ВР від 22.05.97 р.

3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий. податок з громадян"

№ 13 від 26.12.92 р. (з подальшими змінами і доповненнями).

4. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №

400/97-ВР від 26.06.97 р.

5. Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" № 402/97-

ВР від 26.06.97 р.

6. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" № 320-ХІУ

від 17.12.98 р.

7. Закон України «Про внесення змін до -ст. II Закону України "Про податок

на додану вартість"» № 943-ХІУ від 14.07.99 р. та ін.

8. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань

оподаткування грального бізнесу" № 1 1160-ХІV від 19 жовтня 1999 р. (набрав

чинності з 13.11.99 р.)

9. Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України

від 3 липня 1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності

суб'єктів малого підприємництва"» за № 746/99 від 28.06.99 р.

10. Білик М.Д. Податкова система України: Навч.-метод. посібник для

самостійного вивчення дисциплін – К.: КНЕУ, 2000.

11. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: підручник. – К.:

Либідь, 1995.

Страницы: 1, 2, 3