Налоги в системе финансовой поддержки малых предприятий

Антистимлююча роль вітчизняного оподаткування полягає не тільки у

кількості сплачених податків і зборів, їх розмірів і ставок, а й у

безпрецедентній практиці постійного внесення змін у податкове

законодавство, нечіткості викладу інструктивного матеріалу, у складнощах

оскарження дій податкових органів.

Постійне коригування податкового законодавства змінює порядок

розрахунку окремих показників, вводить нові, ускладнені форми звітності,

встановлює інші терміни та процедури сплати податків. Трапляються випадки,

коли зміни, введені різними нормативними актами, стосуються минулих часів і

суттєво ламають довгострокову стратегію діяльності підприємства . У

підприємця формується враження, що податкова система в Україні існує лише

для того, щоб позбавити його бажання бути порядним платником податків,

постійно попадатися “на гачок” контролюючих органів через неминучі помилки.

Свідченням неефективної діяльності органів державної влади у сфері

розвитку підприємництва в Україні є насамперед зниження темпів зростання

кількості діючих малих підприємств, посилення процесу тінізації суб'єктів

малого підприємництва. При абсолютному зростанні кількості малих

підприємств в останні роки сповільнюються темпи їх створення. Якщо у 1993

р. кількість діючих малих підприємств порівняно з попереднім роком зросла

на 50%, то у 1994 р. - лише на 6%, у 1995 р. — на 14%, у 1996 р. - на 2%.

Статистичні дані свідчать про зменшення чисельності працюючих у малому

бізнесі: у 1993 р. - 1038,2 тис. осіб, у 1994 р. - 986,4 тис. осіб, у 1995

р. -1042,4 тис. осіб, у 1996 р. - 1115,1 тис. осіб, на 01.07.1997 р. -

1063,9 тис. осіб.(

За даними Міністерства внутрішніх справ України, чесно сплачують

податки державі лише близько 10% комерційних підприємницьких структур.

Напівзаконну діяльність підприємців змушує вести, з одного боку, надмірний

податковий тягар, із другого — бажання вижити у складних умовах перехідного

періоду.

Одним із основних напрямків фінансової підтримки, що сприяють розвитку

малого бізнесу, є система пільгового оподаткування, але у вітчизняному

податковому законодавстві зовсім не використовуються пільги, орієнтовані

саме на розвиток та заохочення малого підприємництва. За весь переіод

ринкового законотворення в Україні тільки в Законі "Про оподаткування

доходів підприємств та організацій" від 21.02.92 року знайшлося місце для

пільг щодо оподаткування малих підприємств, які були частково обмежені

Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на прибуток підприємств і

організацій" вже в грудні цього ж року. Але фіскальна державна політика

нівелювала такий механізм заохочення розвитку малого бізнесу, вилучивши

згодом цю пільгу повністю в наступних податкових законах.

У результаті такої податкової політики в 1994 році відбулося різке

зниження темпів зростання кількості малих підприємств в Україні. При цьому

загальна кількість підприємств у даному секторі економіки ще дуже незначна

й не відповідає загальновизнаній у світі практиці.

З одного боку, держава здійснює фінансову підтримку малих підприємств

за рахунок бюджетних коштів, із другого — робить жорсткішою систему

оподаткування в цілому, що зменшує власні засоби розвитку тих же малих

підприємств. Така суперечливість державної політики викликає протидію малих

підприємств. Скажімо, в інтересах мінімізації оподаткування вони прагнуть

занизити показники прибутку у звітних документах. Це обмежує можливості

залучення зовнішніх джерел капіталу, оскільки, за офіційними даними,

проекти, подані банкам та іншим інвесторам для фінансування, свідомо

неокупні.

У проекті Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва"

передбачені випадки, коли у податкове законодавство внесено зміни, які

погіршили умови для суб'єктів малого підприємництва. Із них протягом

наступних років стягується податок у відповідності із законодавством, яке

діяло на момент їх державної реєстрації.

Державну політику стимулювання малого підприємництва необхідно

проводити з урахуванням пріоритетних напрямків сфери виробництва. У

багатьох розвинутих країнах податки на прибуток підприємця, який займається

виробничою діяльністю, становлять не більш як 20—30% його прибутку і при

цьому суворо диференційовані залежно від виробництва продукції. Податки на

комерційне посередництво у 2—3 рази вищі — такий механізм стимулює

перетікання капіталу у виробництво.

Що можна зробити на Україні

В Україні податкова система однакова як для виробників, так і для

посередників, тому відбувається перетікання капіталу малого бізнесу з

виробництва у сферу обігу, що створює можливість для швидкого збагачення.

Як наслідок, формування нового прошарку власників-підприємців відбувається

на основі перерозподілу доходів і власності, а не збільшення суспільного

продукту як результату підприємницької діяльності.

Для зміцнення фінансового та майнового становища суб'єктів малого

підприємництва в порядку, встановленому законодавством, пропонується

застосовувати пільгове оподаткування 50% від ставки податку частини

прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, модернізацію, технічне

переоснащення та будівництво.

Прибуток, що підлягає оподаткуванню, зменшується на 20% на тих

підприємствах, які застосовують працю пенсіонерів за віком та інвалідів,

якщо їхня чисельність становить не менш як 40% загальної чисельності.

Як підтверджує світовий досвід, малий бізнес має велику здатність до

нововведень. Свобода пошуку, заохочення ініціативи, відсутність

бюрократизму при розгляді оперативних питань, готовність до ризику, швидка

апробація висунутих оригінальних пропозицій — далеко не повний перелік рис,

які вирізняють науково-технічну діяльність малих підприємств і заслуговують

на пільгове оподаткування й збільшення податкового періоду. Крім того, це

допоможе зберегти наявний науковий потенціал, який може реалізуватися в

таких економічних формах.

У систему оподаткування необхідно закласти інвестиційні стимули та

пільги для інвесторів і кредиторів, які вкладають кошти у розвиток малого

підприємництва.

Системою оподаткування необхідно передбачити пільги для малих

підприємств, які освоюють нові, віддалені райони, використовують

нетрадиційні джерела енергії, застосовують сучасні форми організації праці.

Слід звернути увагу на розповсюджені за кордоном форми пільгового

оподаткування, як уведення диференційованих (прогресивних) ставок податків

залежно від величини податкової бази, встановлення неоподатковуваного

мінімуму прибутку, доходу. Введення подібних пільг різко підвищило б

ефективність державної підтримки малого підприємництва.

Варто було б звільнити новостворенні малі підприємства і від сплати

обов'язкових платежів до фонду зайнятість. Пропонується також встановити

податкові канікули для малих підприємств терміном не 5 років із

прогресивним підвищенням протягом цього періоду та виходу на нормальний

рівень по його закінчення.

Податковий механізм належить до економічних важелів довгочасної дії,

які не відразу дають ефект. Тому необхідно мати цілісну стратегію

реформування податкової системи, щоб забезпечити ефективність

оподаткування.

2. ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Податкова система України будується шляхом проб і помилок і на сьогодні

не має під собою науково розвиненого економічного підгрунтя. За роки

незалежності нашої держави створено нібито всі ознаки цивілізованої

податкові системи: потужну податкову адміністрацію, систему податкових

ставок, яка за загальними ознаками відповідає світовій практиці, створено

законодавчу базу оподаткування.

Податкове законодавство в Україні найрухоміше серед усіх галузей

законодавства, що свідчить про необхідність вироблення наукового

обгрунтування дій законодавців для врахування регулюючої функції податків.

На жаль, у процесі творення податкових законів переважають очікування

найскорішого економічного ефекту шляхом виконання податками своєї

фіскальної функції та ігнорування необхідності координації дій у сфері

оподаткування з економічною політикою держави в цілому. Податковий тиск на

підприємства виробничої сфери, що дедалі зростає, руйнує стимули до праці,

робить неможливим процес виробництва товарів і послуг. У промисловості

кожне друге підприємство збиткове, у сільському господарстві кількість

збиткових колективів становить 87,4 %.

Не припинилося скорочення виробництва. Так, у січні – лютому 1998р.

порівняно з відповідним періодом 1997 р. відбулося зниження обсягів

продукції в електроенергетиці – на 2,3 %, у машинобудуванні й металообробці

– на 3,9 %, у харчовій промисловості – на 6,5 %.(

Кредиторська заборгованість підприємств зросла до 9866,3 млн. грн.

Украй нагальною є проблема зменшення податкового тиску на підприємства

приватного сектора, потрібне також посилення контролю над досі ще

державними підприємствами з метою підвищення ефективності виробництва й

кращого реагування на попит. У разі неможливості отримання прибутку

державними підприємствами в майбутньому слід застосовувати процедуру

банкрутства.

Головні фактори, які впливають на вади в розвитку промисловості,

сільгосподарства та інших галузей економіки, це:

. зростання матеріаломісткості, енергомісткості виробництва;

. низько продуктивність праці;

. застарілі технології;

. зношеність виробничих потужностей.

Зв'язок цих факторів із податковою системою проглядається лише в тому

плані, що у господарських структур має залишатися певна кількість

фінансових ресурсів, яка б давала можливість здійснювати структурну

перебудову економіки, впровадження інноваційних проектів і, в кінцевому

підсумку, забезпечувала випуск конкурентоспроможної продукції, що має

попит.

У ринковій економіці малий і середній бізнес є провідним сектором, який

визначає темпи економічного зростання, структуру і якість внутрішнього

валового продукту. Однією з найважливіших проблем для малого бізнесу є

проблема його фінансування. Оскільки на початку існування підприємства

такого типу самофінансування його є дуже важким, постає питання про

отримання кредиту на вигідних умовах. Щодо фінансування українськими

банками малих підприємств, то тут не спостерігається високої ділової

активності. Дуже важливу роль у фінансуванні малого бізнесу в Україні

відіграє іноземне інвестування. Для активізації залучення іноземних

інвесторів необхідні принципові зміни в інвестиційному кліматі: щоб Україна

розв’язала нарешті свої макроекономічні проблеми. По-друге, перепоною є

відсутність у сьогоднішньому законодавстві України стимулів і гарантій для

виробничих інвестицій, які внаслідок своєї природи мають характер

довгострокового кредиту. По-третє, у нас бракує досвіду роботи з

міжнародними фінансовими інститутами, західними банками. У цій ситуації

можна мільки порадити розвивати міжнародні зв’язки. Уже сьогодні стає

очевидним, що, спираючись тільки на власні фінансові можливості, домогтися

докорінного перелому в досягненні стабільного економічного зростання в

Україні досить проблематично. тому актуальним є завдання створення

сприятливого середовища для іноземних інвестицій і, зокрема, на податковому

регулюванні привабливості інвестування в економіку України.

Прямі іноземні інвестиції в Україну на початок 1998 р. становили 2,2

млрд. дол., що в розрахунку на душу населення відповідає 43 дол. проти 15

дол. у 1995р. Для порівняння з іншими країнами зазначимо, що на кінець

1995р в Угорщині інвестиції становили 1000 діл. на душу населення, у Чехії

– 400 дол., у Естонії – 320 дол., у Польші – 140 дол.(

Міжнародний порівняльний аналіз свідчить, що Україна не належить до

держав, яким іноземні інвестори надають перевагу. Затяжна економічна криза

останніх років, численні зволікання й суперечності у проведенні реформ,

непрогнозовані зміни в оподаткуванні та багато інших факторів пояснюють,

чому Україна має такий поганий вигляд у міжнародному кредитному рейтингу.

Іноземні інвестори при визначенні пріоритетів інвестування розглядають і

цей важливий фактор.

Українська економіка приєдналася до конкурентної боротьби за капітал

разом з іншими 200 країнами, зокрема 20 країнами східної Європи й СНД.

Наприклад, завчасно створені пільгові умови для іноземного інвестування

разом із стабільною макроекономічною політикою допомогли залучити в

Угорщину не менш як третину всіх прямих інвестицій, зроблених у всі країни

Східної Європи й СНД, і досягти позитивного зростання ВВП починаючи з

1994р. Прямі іноземні інвестиції мають позитивний вплив на розвантаження

балансу поточних операцій і сприяють технологічному оновленню основних

фондів країни – реципієнта.

На нашу думку, несвоєчасно, без урахування нинішньої економічної

ситуації було скасовано пільги для спільних підприємств в Україні. Їх слід

негайно поновити доти, доки в економіці України відбудуться суттєві зміни в

бік збільшення реального ВВП , впровадження інституту власності на земельну

ділянку для іноземних інвесторів замість довгострокової оренди. Воднораз

необхідно створювати спеціальні умови для іноземного інвестування саме в ті

галузі економіки, де високий експортний потенціал.

Уряд України повинен однозначно заявити про бажання мати прямі іноземні

інвестиції для економіки держави, про політику сприяння іноземним

інвестиціям і постійно турбуватися про підвищення іміджу України на

міжнародному ринку капіталів. Необхідні рішучі заходи, які б, крім надання

пільг іноземним інвесторам, зробили чинну податкову систему еластичнішою,

націленою на створення сприятливих умов для економічного зростання.

Щоб досягти поставленої мети слід здійснити заходи, які б включали:

. використання іноземних кредитів, що надаються під гарантії уряду

тільки на розвиток високотехнологічного виробництва, придбання

новітніх технологій, нарощування експорту товарів і послуг;

. широке застосування методів прискореної амортизації передусім

для стимулювання виробництва інноваційного продукту,

використання амортизації тільки на цілі розвитку виробництва;

. розміщення державних замовлень високотехнологічної продукції

через механізм фінансового лізингу;

. удосконалення інструментів залучення в інвестиційну сферу

особистих накопичень населення, зокрема розміщення на фондовому

ринку спеціального випуску державних цінних паперів під

фінансування окремих інноваційних програм;

. розробку короткострокових регіональних програм інноваційно -

інвестиційної діяльності;

. забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу шляхом розробки

й виконання цільових програм розвитку малого підприємництва у

сфері виробництва товарів і надання послуг із використанням

іноземних кредитних ліній та міжнародної технічної допомоги;

. надання експортерам високотехнічної продукції знижок на чинні

ставки податку на прибуток залежно від зростання експортної

продукції;

. проведення політики пільгового оподаткування інноваційної

продукції;

. надання податкових пільг під великі іноземні кредити, що

спрямовуються в інвестиційні проекти, передбачені державними

програмами.

Усі ці заходи сприятимуть поліпшенню економічної ситуації в україні й

допоможуть вийти на шлях стабільного економічного зростання.

ВИСНОВОК

Таким чином по даній роботі можна зробити такі висновки:

Податки є невід'ємною частиною фінансового господарства держави як

історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше джерело

формування доходів держави, які, в свою чергу, використовуються на витрати

для державного управління, на вирішення економічних, соціальних, оборонних

завдань, на розвиток освіти, науки, культури.

Встановлення, розподіл, стягнення і використання податків становлять

одну із функцій держави. Тому податкова система як елемент господарського

механізму відповідає економічному ладу країни, рівню розвитку продуктивних

сил, системі державного регулювання економічних процесів і основним

завданням існування держави.

За допомогою держави відбувається міжгалузевий переплив капіталу в

розмірах, які неможливі для вільних ринкових відносин.

Ріст державної участі не є головною метою. Це лише засіб, інструмент

для проведення економічної політики на конкретному історичному етапі.

Для досягнення своїх цілей держава повинна удосконалити свою податкову

систему з врахуванням ринкового досвіду, а за допомогою податків

удосконалити функціонування власної економіки.

Важливою умовою функціонування ринкової економіки, як переконують

світовий досвід і практика господарювання, є наявність і взаємодія великих,

середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Мале

підприємство — це атрибут, невід'ємна складова будь-якої господарської

системи, без чого економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки

розвиватися, а й існувати. У секторі малого підприємництва створюється й

функціонує значна частка національних ресурсів, що є живильним середовищем

для середнього та великого підприємництва.

Створення малих підприємств в України має ряд переваг у порівнянні з

великими підприємствами, а саме:

. малий бізнес активізує структурну перебудову економіки. Мається на

увазі, що переважна частина внутрішнього валового продукту

виробляється на малих і середніх підприємствах;

. за рахунок малого бізнесу створюються додаткові робочі місця як для

виробника, так і для споживача, він дає широку свободу ринкового

вибору;

. підприємства малого бізнесу оперативно реагують на зміну споживчого

попиту, тобто малі підприємства з мінімальними витратами можуть

перейти на випуск продукції, яка має попит;

. малий бізнес дає можливість подолати галузевий монополізм

виробництва, оскільки монополія призводить до зростання цін;

. малі підприємства забезпечують конкуренцію на ринку, допомагають

наповнити ринок товарами й послугами, які мають попит, забезпечити

швидку окупність витрат, своєчасне реагування на зміну попиту й інші

переваги.

Тому на сьогоднішній день необхідна державна підтримка малого бізнесу.

На сьогоднішній день у процесі творення податкових законів переважають

очікування найскорішого економічного ефекту шляхом виконання податками

своєї фіскальної функції та ігнорування необхідності координації дій у

сфері оподаткування з економічною політикою держави в цілому. Податковий

тиск на підприємства виробничої сфери, що дедалі зростає, руйнує стимули до

праці, робить неможливим процес виробництва товарів і послуг. У

промисловості кожне друге підприємство збиткове, у сільському господарстві

кількість збиткових колективів становить 87,4 %, кількість збиткових

підприємств в промисловості дедалі зростає, що свідчить про необхідність

податкового стимулювання інвестована в Україні.

Удосконалювати податкову систему України слід з урахуванням позитивного

досвіду розвинутих зарубіжних країн. Зрозуміло, при цьому необхідно

виходити із конкретних історичних та економічних особливостей України. Адже

податкова стабілізація, як відомо, є важливим чинником економічної

стабілізації країни.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Черник Д.Г. Налоги в рыночной экономике. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997

г. – 382 стр.

2. Юткина Т.Ф. Налоги и налогообложение: Учебник. – Москва.: ИНФРА – М,

1998 г. – 429 с.

3. ГромовА. Фискальные указы президента – очередная попытка пополнить

доходы бюджета. // Україна – Бізнес. – 1998 р. - №22. – 10 червня. –

с. 4 – 5.

4. Бердинець М.Д. Податки в системі фінансової підтримки розвитку

малого підприємства. // Фінанси України. – 1998. - №93 – с. 122 –

126.

5. Демденко Л.М. Окремі питання податкового стимулювання інвестування в

України. // Фінанси України. – 1998 р. - №9. – с. 127 – 130

6. Азаров М. Податкова політика в України : принципи і реалії. //

Вісник податкової служби України – 1998. - №15. – с. 6 – 9

7. Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн (

порівняльний аналіз). // Фінанси України . – 1998. - №6. – с. 75 –

82.

8. На підтримку вітчизняного товаровиробника // Вісник податкової

служби України . – 1998. - №10. с. 12 – 16.

9. Філімоненков О.С. До питання про сутність податків, їх призначення і

удосконалення системи оподаткування в України // Вісник

житомирського інженерно – технологічного інституту. Економічні та

гуманітарні науки. – 1997р. - №6. – с. 41 – 43.

10. Соколотська А. М. Податкова система України в контексті світового

досвіду. // Фінанси України . – 1997р. - №7. – с. 77 – 89.

. №2, стр.392.

. №6, стр. 7.

. №6, стр. 7.

. №7

. №4, стр. 123.

. №7

( №4 стр. 124.

( №5 стр. 128.

( №5, стр. 129

Страницы: 1, 2